Історія України. Тема 16. “Руїна” (1657 (1663) — 1687 рр.)

«Руїна»період в історії України, який розпочався після смерті Б.Хмельницького і характеризується боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, поділом України та втручанням у її внутрішні справи іноземних держав (Московії, Речі Посполитої, Туреччини).

Гетьманщинанеофіційна назва козацької держави, яка набуває поширення наприкінці XVII – XVIII ст.

Причини Руїни:

  • Виникнення гострих соціальних конфліктів та охоплення значної частини народу бунтівними настроями
  • Загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики
  • Відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами
  • Слабкі державницькі традиції, низький рівень політичної свідомості українців.
  • Соціальне розшарування (небажання селян та простих козаків коритися шляхті та козацькій еліті).
  • Несприятливе міжнародне становище. Іноземна інтервенція в Гетьманщину з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства.

Інтервенціявтручання однієї чи декількох держав у внутрішні справи іншої держави шляхом застосування військових сил.

Під час «Руїни» відбувалася боротьба за владу між: 

–  козацькою старшиною Війська Запорозького;
–  шляхтою;
–  «черню» – нижчими прошарками суспільства (міщанами, селянами, простими козаками). 

ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО
(1657 – 1659)

Ще за життя Б. Хмельницького Старшинська рада ухвалила його наступником сина Юрія, визнавши таким чином спадковість гетьманату. Але після смерті Б. Хмельницького у 1657 р. до повноліття 16-річного Юрія Хмельницького гетьманом було обрано колишнього генерального писаря Івана Виговського. Новий гетьман орієнтувався на козацьку старшину і шляхту, нехтуючи інтересами незаможних козаків, селян і міщан, що викликало незадоволення низів. У зовнішній політиці Іван Виговський налагодив союзницькі відносини зі Швецією, Трансільванією та Кримським ханством. Невдоволений втручанням російських урядовців в українські справи, гетьман взяв курс на зближення з Річчю Посполитою. Переговори у Гадячі між поляками і українською делегацією на чолі з радником Виговського Юрієм Немиричем і полковником Павлом Тетерею закінчилися у вересні 1658 р. підписанням знаменитого Гадяцького трактату про унію України з Польщею і Литвою.

 Гадяцький трактат
(16 вересня 1658 р.)

  • Україна в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств під назвою «Велике князівство Руське» разом з Польським королівством і Великим князівством Литовським входила до Речі Посполитої на правах «як вільні до вільних і рівні до рівних».
  •  князівство мало свій суд, казну, монету, військо в 30 тисяч реєстрових козаків та 10 тисяч найманців, виборне довічне гетьманське управління, але самостійні зовнішні відносини з іншими державами заборонялись;
  •  православна віра урівнювалася в правах з католицькою, унія скасовувалась, проголошувалась свобода слова і друку, передбачалось заснування в Україні двох університетів, шкіл і друкарень;
  •  козацтву забезпечувалися давні права і привілеї, можливість отримати шляхетство, але відновлювалося велике землеволодіння та різноманітні повинності й податки селян і міщан.

Гадяцький договір викликав незадоволення частини козаків, які не хотіли бачити поляків своїми союзниками. У травні 1658 р. І. Виговський разом із загоном татар жорстоко придушив повстання полтавського полковника М. Пушкаря та отамана Запорозької Січі Я. Барабаша, які виступили проти союзу України з Польщею та за повалення влади І. Виговського.

Гадяцький договір так і не був реалізований, але призвів навесні 1659 р. до початку відкритої війни між Україною і Росією. Вирішальна битва відбулася в червні 1659 р. під Конотопом, де армія гетьмана І. Виговського посилена польськими і татарськими загонами завдала нищівної поразки 100-тисячній російській армії на чолі з князем Трубецьким і Ромадановським. Але скористатися результатами цієї перемоги І.Виговський не зміг, бо проти нього підняли заколот полковники Цюцюра, Золотаренко, Сомко. Також проти пропольської політики гетьмана виступила впливова частина козацької старшини на чолі з полковниками І. Богуном, П. Дорошенком, І. Іскрою та кошовим отаманом Іваном Сірком.

ГЕТЬМАНУВАННЯ ЮРІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
(1659 – 1663) 

Введіть код доступу,щоб продовжити читання теми

Шановні відчідувачі! Щоб отримати код доступу, зробіть одноразову оплату в сумі 50 грн. Цей разовий внесок відкриває доступ до всіх тем, які представлені на сайті. [ЗРОБИТИ ОПЛАТУ]

отамана постійно змінювалася.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>