Історія України. Тема 43. Україна і процес перебудови (1985-1991 рр.)

Листопад 1982 р. – смерть Л.Брежнєва. Генеральним секретарем ЦК КПРС стає Ю.Андропов. Починається боротьба за укріплення дисципліни, боротьба з корупцією. 

Лютий 1984 р. – смерть Ю.Андропова. Генеральним секретарем ЦК КПРС стає К.Черненко. 

Березень 1985 р.смерть К.Черненка. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова. 

Квітень 1985 р.початок курсу на перебудову радянського суспільства. 

Перебудова в СРСР – це курс, проголошений М.Горбачовим після приходу в 1985 р. до влади в СРСР, що передбачав реформування економіки (від командно-адміністративної до ринкової), демократизацію суспільства і гласність в управлінні державою, відкритість зовнішньої політики, зближення з Заходом, відмову від силових методів розв’язання міжнародних проблем. 

Травень 1985 р. – постанова ЦК КПРС «Про боротьбу з пияцтвом та алкоголізмом». 

Чинники, що зумовили процес перебудови: 

У міжнародній сфері: 

– реальна загроза відставання від країн Заходу;
– загострення міжблокового протистояння, гонка озброєнь, що підривали економіку та посилювали соціальне напруження в державі;
– участь СРСР у безперспективній війні в Афганістані, яка вела до міжнародної ізоляції Радянського Союзу, значних матеріальних, демографічних та моральних втрат. 

У політичній сфері: 

– підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у Радах, обмеження їх реальної влади, що зумовлювало відчудження народу від  владних структур, формування атмосфери пасивності, утриманства, абсолютного пріоритету державних інтересів щодо особистісних;
– ігнорування принципу розподілу влад, що призвело до невиправданої концентрації влади, зловживання нею, обмеження демократичних засад;
– узурпація значної частини законодавчих функцій  виконавчою владою;
– максимальне обмеження самостійності, одержавлення громадських організацій, що блокувало розбудову та розвиток громадянського суспільства;
– обмеження гласності й інформованості суспільства, що не давало змоги громадянам об’єктивно оцінювати суспільні процеси, здійснювати діалог з владою, гальмувало формування політичної свідомості;
– зміцнення політичного монополізму КПРС, що посилювало недовіру до влади, подвійну мораль. 

У соціально-економічній сфері: 

– затухаючий економічний розвиток, падіння основних економічних показників, що призвело до прогресуючої втрати економічних позицій СРСР на міжнародній арені та загострення соціально-економічних проблем всередині держави (уповільнення темпів зростання реальних доходів населення; загострення житлової проблеми; падіння рівня охорони здоров’я тощо);
– розростання бюрократичного апарату;
– деформування структури розміщення продуктивних сил, що ускладнювало економічне управління, погіршувало екологічну ситуацію, загострювало протиріччя між регіонами;
– зрівнялівка в оплаті праці;
– поглиблення кризи організації праці, яке мало наслідком необґрунтовані фінансові витрати, розбазарювання сировини, нераціональне використання робочої сили тощо;
– фізичне і моральне старіння основних виробничих фондів, що унеможливлювало технологічний процес, зумовлювало низький рівень продуктивності праці, погіршення якості та конкурентоспроможності продукції на  світових ринках;
– загострення екологічних проблем, яке призвело до стрімкого зростання техногенного навантаження на природу;
– спрощений підхід до вирішення національного питання, що накопичувало міжетнічні протиріччя;
– ускладнення демографічної ситуації, що знаходило свій вияв у процесах депопуляції (зниженні природного приросту), старінні населення, деформованій структурі робочої сили. 

У духовній сфері: 

– встановлення ідеологічного диктату в гуманітарній сфері, що деформував духовний розвиток суспільства, обмежував доступ до надбань світової культури;
– блокування розвитку релігії, яке було суттєвим порушенням прав людини;
– посилення процесу русифікації, що гальмувало розвиток мов народів СРСР, пригнічувало національні культури та національну свідомість. 

Широкомасштабні суспільно-політичні зміни уможливлювали такі чинники: 

– міжнародна розрядка 70-х років, Гельсінський процес надали імпульсу міждержавним контактам, започаткували обмін ідеями, що ставили під сумнів засади комуністичного будівництва, чим суттєво підривали ідейну монолітність радянського суспільства;
– прихід до влади в Радянському Союзі нової політичної команди на чолі з М.Горбачовим, що створило потенційну можливість розпочати реформи «згори»;
– накопичення суспільством певного досвіду реформ (реформи М. Хрущова, О. Косигіна тощо), що озброювало правлячу еліту навичками масштабного суспільного реформування;
– дисидентський рух, який концентрував та організовував опозиційні сили, зберігав прогресивні суспільні ідеали, був стрижнем широкої народної опозиції, що в перспективі могла стати гарантом незворотності реформаційного курсу, каталізатором радикальних суспільних змін;
– наростання в країні невдоволення існуючими порядками, моральна готовність частини суспільства до реформ. 

ХІД ПОДІЙ ПЕРЕБУДОВИ 

Введіть код доступу,щоб продовжити читання теми

Шановні відчідувачі! Щоб отримати код доступу, зробіть одноразову оплату в сумі 50 грн. Цей разовий внесок відкриває доступ до всіх тем, які представлені на сайті. [ЗРОБИТИ ОПЛАТУ]


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>