Тема 18. Українські землі у складі Російської імперії на початку ХХ ст.

Економічний розвиток

Промисловість

Високі темпи розвитку. Переважання іноземного капіталу. Нерівномірний розвиток регіонів (концентрація виробництва на Півдні Україні). 70% промисловості зорієнтоване на видобуток сировини. 1900-1903 р. – економічна криза зумовлена перевиробництвом. Економічна криза сприяла посиленню концентрації виробництва й утворенню монополій. У Наддніпрянській Україні переважали монополії – синдикати («Продвагон», «Продамет», «Продвугілля»…).

Сільське господарство

Столипінська аграрна реформа 1906-1911 рр. Розбивалися селянські общини і земельний наділ переходив до селянина в приватну власність. Земля ставала товаром. Передбачалася ліквідація аграрного перенаселення шляхом заохочення переселення в східні райони Росії. Наслідки реформи суперечливі. Зростання с/г виробництва. Поширення товарних відносин у с/г. Розшарування селянства (10-15% селян стали заможними, 50% – залишалися бідними). Міграція населення на Далекий Схід, до Сибіру, Середньої Азії.

Створення українських політичних партій Наддніпрянської України

РУП (революційна українська партія)

Заснована в м. Харків у 1900. ЛІдери: Д.Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич, М.Русов. М.Міхновський уклав програму партії «Самостійна Україна» (1900 р.), у якій були обґрунтовані права України на самостійність. У програмі РУП відбуваються зімни: перехід на засади автономістів, сповідування соціалістичних ідей.

УНП (українська народна партія)

Заснована в 1902. Лідери: М.Міхновський, О. Макаренко. Ідея цілковитої незалежності України.

УСДРП (українська соціал-демократична робітнича партія)

Заснована в 1905 р. Лідери: В.Винниченко, С. Петлюра, М.Порш. Орієнтувалася на селянства, прагнула поєднати соціалістичні та націоналістичні ідеї. Виступала за автономію України.

УДРП (українська демократично-радикальна партія)

Заснована в 1905 р. ЛІдери: А.Лотоцький Є.Чикаленко Б.Грінченко. Відстоювала ліберально-демократичні цінності та ідею автономії України.

Україна в роки революції в Російській імперії 1905-1907 рр.

Причини революції: низький рівень життя більшості населення, важкі умови праці робітників, малоземелля селян, самодержавство, поширення соціалістичних ідей.

9 січня 1905 р. – «Кривава неділя» – початок революції.

У червні 1905 р. в Одесі повстання моряків на броненосці «Потьомкін» на Чорноморському флоті.

17 жовтня 1905 р. – видання царем Миколою ІІ Маніфесту про скликання Державної Думи та надання політичних прав та свобод.

Перша Державна Дума була обрана навесні 1906 р. Українці для захисту своїх інтересів створили в Думі парламентську громаду, яку очолив І.Шраг.

Перша Державна Дума була розпущена царем 8 липня 1906 р.

У січні 1907 р. відбулися вибори в Другу Державну Думу. Українці знову створили власну фракцію.

Друга Державна Дума була розпущена царем 3 червня 1907 р. (Червневий переворот).

Революція зазнала поразки.

Здобутки українців під час революції

У 1905 р. скасування обмежень на українське слово. Виходило 24 періодичні видання українською мовою («Хлібороб» – перша україномовна газета в підросійській Україні 1905 р.). Діяльність культурно-освітніх організацій – «Просвіта» (1905 – 1906 рр., перша «Просвіта» була створена в Одесі). Відкриття українських шкіл.

Український національний рух після революції

У 1907 р. М. Грушевський заснував Українське наукове товариство в Києві. У 1908 р. створення Товариства українських поступовців – ТУП (М.Грушевський, С. Єфремов, Є.Чикаленко), яке закликало об’єднати всі українські сили для боротьби за національне відродження.

Столипінська політична реакція після революції

Репресії проти учасників революції. Боротьба з українським національним рухом (створення клубу російських
націоналістів, поширення «чорносотенського» руху (російські націоналісти). Закриття українських періодичних видань, заборона «Просвіти», заборона викладання українською мовою. Видання у 1910 р. П. Столипіним циркуляру, згідно з яким заборонялося реєстрування «інородних» товариств та видавництв.