Тема 23. Українська СРР в умовах нової економічної політики

Нова економічна політика (НЕП)економічна політика більшовиків в Україні в 1921 – 1928 рр., що прийшла на зміну політиці «воєнного комунізму» та базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки.

Причини НЕПу:

 

– глибока економічна криза як наслідок громадянської війни та політики «воєнного комунізму»;

– політична криза (опір політиці більшовиків – селянські повстання, страйки, виступи в армії);

– спад революційної хвилі в Європі, відкладення ідеї «світової соціалістичної революції»;

– початок реалізації плану ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), який передбачав будівництво електростанцій, заводів в Україні.

 

Початок НЕПу – березень 1921 р. – рішення Х з’їзду Російської комуністичної партії більшовиків (РКП(б)) про перехід до нової економічної політики (НЕПу).

 

Заходи НЕПу

 

Сільське господарство

 

– заміна продрозкладки продподатком;

– дозвіл на оренду землі;

– дозвіл на використання найманої праці;

– розвиток кооперативного рух.

 

Промисловість

 [lock password=”1$p6z@00″]

 

продаж у приватну власність та передача в оренду дрібних та частину середніх підприємств;

– дозвіл на використання найманої праці;

– об’єднання великих підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок;

– перехід від зрівнялівки до відрядної зарплати.

 

Фінанси та торгівля

 

– поновлення вільної торгівлі;

– введення державних податків, плату за транспорт, комунальні послуги;

– випуск конвертованого червонця, вилучення старих грошових знаків.

 

Особливості НЕПу в Україні

 

– НЕП в Україні запроваджено пізніше, ніж у Росії в 1922 р.;

– висока ставка продподатку;

– застосування репресивних заходів при вилученні продподатку;

– введення НЕПу в умовах голоду 1921-1922 рр.;

– широка підтримка НЕПу українським населенням.

 

Результати НЕПу

 

– зростання господарської ініціативи, зацікавленості в результатах праці, продуктивності праці;

– швидкі темпи відбудови народного господарства;

– зростання життєвого рівня населення;

– конфлікт між ринковими відносинами та адміністративно-командною системою.

 

1925 р. – завершення відбудови промисловості. Проголошення Всесоюзною комуністичною партією (більшовиків) (ВКП(Б)) курсу на індустріалізацію.

 

Індустріалізація – система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення обороноздатності країни.

 

ГОЛОД В УКРАЇНІ 1921-1923 рр.

 

Причини голоду

 

– післявоєнна розруха;

– скорочення виробництва с/г продукції;

– політика «воєнного комунізму»;

– експорт хліба та його вивезення до Росії;

– посуха, неврожай…

 

Заходи влади

 

– замовчування наявності голоду в Україні;

– збір продподатку та вивезення хліба з України;

– вилучення церковних цінностей для боротьби з голодом;

дозвіл міжнародним організаціям надавати допомогу голодуючим (АРА (американська адміністрація допомоги), Фонд Ф.Нансена, Міжнародний комітет робітничої допомоги).

 

Наслідки голоду

 

– померло 1,5 – 2 млн. чоловік;

– придушення селянського повстанського руху в Україні та зміцнення більшовицької влади.

 

УТВОРЕННЯ СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК (СРСР)

 

Етапи утворення СРСР

 

І етап: червень 1919 – грудень 1920 рр. – створення військово-політичного союзу радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви та Білорусії.

ІІ етап: грудень 1920 – грудень 1922 рр. – УСРР та інші радянські республіки підписали з РСФРР договори про воєнний та господарський союз.

ІІІ етап: грудень 1922 – травень 1925 рр. – утворення СРСР. 30 грудня 1922 р. І Всесоюзний з’їзд рад у Москві затвердив договір про утворення СРСР. Договір про утворення СРСР підписали УСРР (Україна), РСФРР (Росія), БРСР (Білорусія), ЗРФСР (Закавказзя – Грузія, Вірменія, Азербайджан).

У січня 1924 р. ІІ Всесоюзний з’їзд рад затвердив першу Конституцію СРСР. У травні 1925 р. – ІХ Всеукраїнський з’їзд рад вніс зміни до Конституції УСРР, де було вказано про вступ України до СРСР.

 

ПОЛІТИКА КОРЕНІЗАЦІЇ (УКРАЇНІЗАЦІЇ)

 

Квітень 1923 р. – проголошення в СРСР курсу на коренізацію.

 

Коренізація – це надання народам СРСР можливості розвивати власні культури, мови, готувати національні кадри з метою посилити вплив комуністичної партії в національних районах.

 

В Україні коренізація набула характеру українізації:

 

підготовка та залучення кадрів із представників української національності;

– запровадження в усіх установах та навчальних закладах української мови;

– видання книжок, газет, журналів українською мовою;

– глибоке вивчення національної історії, відродження традицій;

створення умов для розвитку мови та культури всіх національних меншин, які мешкали в Україні.

 

Українізацію підтримали такі державні діячі УСРР як М.Скрипник, О.Шумський, В.Затонський.

 

У жовтні 1921 р. відбувся Всеукраїнський церковний собор, на якому було утворено Українську автокефальну (самостійну) православну церкву (УАПЦ) та  обрано першого митрополита УАПЦ. Ним став В. Липківський.

 

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В 20-ті рр. ХХ ст.

 

1920-ті роки були часом бурхливого розвитку, відкриттів і сподівань в українській культурі. Головним поштовхом до культурного ренесансу (відродження) 20-х рр. були наслідки Української революції, поява нової плеяди молодих талантів: частина з них вірила, що сила мистецтва може оновити суспільство; інші вбачали у нових умовах можливість для самовираження.

Розвиток культури пов’язаний також з політикою «українізації», яку проводили більшовики в 20-ті роки. Головну роль у її проведенні відіграли тодішні керівники Наркомату освіти УРСР – О. Шумський (1925-1927 рр.) і М. Скрипник (1927-1928 рр.).

Важливе значення у національно-культурному розвитку мала Українська автокефальна православна церква на чолі з митрополитом В. Липківським, створена у 1921 р.

 Освіта

Запровадження обов’язкового 4-річного навчання. Рівень грамотності протягом 20-х рр. зростає з 24 % до 57 % (боротьба радянської влади з неписьменністю – створювалися «лікнепи» – товариства з ліквідації неписьменності). Кількість педінститутів збільшується до 46, технікумів» – до 84. Кваліфікованих робітників готують ФЗУ (школи фабрично-заводського учнівства). Внаслідок українізації 80% шкіл, 50% технікумів, 25% вузів стають україномовними

Наука

В Україні працюють багато вчених світового рівня: математик М. Боголюбов, творець теорії космічних польотів Ю. Кондратюк, біохімік О. Палладій, фізіолог О. Богомолець, лікарі В. Філатов і М. Стражеско, генетики М. Холодний та О. Сапєгін, фізики Л. Ландау і П. Капиця, історики М. Грушевський і Д. Баталій, економіст М. Волобуєв

Література

20-ті рр. — створення різноманітних письменницьких організацій: «Спілка революційних письменників», «Плуг», «Гарт», «Молодняк», «Нова генерація», «Неокласики» та ін.
ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури) – літературне об’єднання в Україні, що діяло з лютого 1926 р. по лютий 1928 р. Виникло у Харкові. Очолювали М. Хвильовий, М. Яловий, М. Куліш
Творчість П. Тичини, М. Рильського, М. Зерова, М. Драй-Хмари, С. Плужника, В.Сосюри, М. Бажана, М. Хвильового, Г. Косинки, Ю. Яновського, М. Куліша.

Мистецтво

Був створений «Молодий театр» Л. Курбаса. У 20-ті роки в театрі працюють режисер Л.Курбас, актори Г. Юра, А. Бучма, О.Сердюк, Н. Ужвій, М. Крушельницький.
На кінець 1925 р. в УРСР 46 постійних театрів.
«Березіль» – український театр, заснований у Києві Л.Курбасом у 1925 р. У 1926 р. перенесений у Харків.

Музичне мистецтво: М. Леонтович, Я. Степовий, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, В. Косенко, К. Данькевич (опера «Богдан Хмельницький).
1926-1926 рр. — відкрито національні театри опери та балету в Харкові, Києві, Одесі
1928 р. — перший фільм О. Довженка «Звенигора»
Протягом 1929-1987 рр. в УРСР знято 180 фільмів

Живопис: М. Бойчук, І. Їжакевич, В. Касіян, О. Шовкуненко, М. Дерегус. Скульптори: М. Лисенко, В. Іванов, Л.Муравія.

[/lock]