Всесвітня історія. Тема 9. Релігійно-церковне життя Середньовічної Європи

Попередні поняття для засвоєння: 

Аріанство – одне з вчень в християнстві в IV-VI століттях н. е.., яке стверджувало створену природу Бога-Сина. Отримало назву по імені його засновника – Александрійського священика Арія.

Єресь – свідоме відхилення від загальноприйнятого релігійного вчення, що пропонує інший підхід до релігійного вчення; виділення зі складу церкви нової громади.

Єретик – прихильник єретичного вчення.

Інвеститури — права імператора чи короля затверджувати духовних осіб на церковні посади.

Інквізиція – загальна назва ряду установ Римсько-католицької церкви, призначених для боротьби з єрессю.

Конклав – зібранням кардиналів (вищих духовних осіб католицької церкви), які обирали Папу римського, що виключало можливість втручання у вибори світських осіб.

Симонія — продаж і купівля церковних посад.

Схизма – розкол в Церкві чи іншої релігійної організації.

Целібат – заборона одруження для духовних осіб.

Християнізація Європи 

– На момент падіння Західної Римської імперії більшість її населення були християнами.
– Проповідь християнства мала успіх і серед варварських племен. Так християнство прийняли вестготи, остготи, вандали та інші. Але у формі аріанства.
– Лише франки христилися за західно-римським зразком. Завдяки підтримці франських королів саме Римська церква зміцніла і остаточно утвердилася на Заході. Карл Великий узаконив збирання на користь церкви десятину.

Наслідки християнізації:

– Церква сприяла формуванню феодальних відносин та єднанню народів.
– Певною мірою церква сприяла економічному піднесенню Європи.
– Церква стимулювала колонізаційних рух (Хрестові походи). 

Клюнійський рух. Велика схизма

– Духівництво, як свідчили сучасники, набагато більше уваги приділяло примноженню свого багатства, ніж порятункові душ віруючих. У середовищі церкви було чимало невдоволених таким станом речей.
– Найсвідомішими серед них були ченці абатства Клюні, що розташовувалося на сході Франції

Клюнійці вимагали:

–  звільнити церкву від підпорядкування світській владі;
– встановити сувору дисципліну для всього духівництва — від ченців до папи римського.

Діяльність Папи Григорія VII

Розгорнув боротьбу за втілення в життя ідей клюнійців. Впродовж 1073-1085 рр. ним були проведені наступні реформи:

– Установив новий порядок обрання римських пап конклавом — зібранням кардиналів (вищих духовних осіб католицької церкви), що виключало можливість втручання у вибори світських осіб.
– Запровадив целібат — заборону одруження для духовних осіб. Цим він забезпечував недоторканність земельних володінь церкви, що їх раніше дехто з духовенства намагався залишити у спадок своїм дітям.
– Скасування інвеститури — права імператора чи короля затверджувати духовних осіб на церковні посади.
– Заборона симонії — продажу і купівлі церковних посад.

Велика Схизма

Причини:

– Розпад Римської імперії на Західну і Східну, кожна з яких бажала мати власну церкву.
– Боротьба за верховенство та істинність вчення.

Основні відмінності між католицькою і православною церквами

У догматах віри:
– вчення про головування папи і його непогрішимість не визнається православ’ям;
– використання індульгенцій (звільнення від гріхів за плату) православ’я відкидає;
– православ’я визнає існування лише пекла і раю, а католицизм проголошує існування також чистилища (перехідний стан між пеклом і раєм).

В обрядах:

–  католики хрещення здійснюють обливанням, а православні — зануренням у воду миропомазання у католиків здійснює лише єпископ і тільки над дорослими;
– у католиків у суботу піст;
– у православних є ікони, у католиків немає, у них — живопис.

В управлінні церквою

– заборона у католиків мирянам читати Біблію;
– існування посади кардинала у католиків;
– целібат (заборона одружуватися) у католиків з IX ст. У православних чернецтво поділяється на біле (одружене) і чорне (неодружене).

У звичаях:

– сидячі місця у католицькій церкві під час богослужіння;
– здійснення богослужіння лише латинською мовою у католиків і використання дзвінків для звертання уваги на найважливіші місця проповіді.

Суперечки між християнством Заходу і Сходу 1054 р. призвели до Великої схизми – Римський папа і константинопольський патріарх прокляли один одного. Відтоді єдина християнська церква поділилася на римокатолицьку і православну. Слово “католицька” означає всесвітня, а “православна” — істинна, справжня.

Хрестові походи. Боротьба церкви з єретиками

Хрестові походи — це військові експедиції, що їх організовував західний християнський світ проти мусульман.

Їх метою було завоювання Єрусалима і Палестини. Усього з 1095 до 1291 р. було здійснено 8 хрестових походів до Святої Землі.

27 листопада 1095 р. в південнофранцузькому місти Клермон відбувся великий церковний собор. По його завершенні Папа Урбан II звернувся з промовою до великого натовпу селян, міщан і рицарів, які зібралися на майдані. Це був призов до І-го хрестового походу.

Основні причини та привід хрестових походів

Причини:

– Прагнення католицької церкви поширити свій вплив на Схід, звільнити Святу Землю від турків-сельджуків, збільшити прибутки церкви.
– Королі й вища знать сподівалися знайти нові володіння та підданих.
– Дрібні рицарі сподівалися здобути багатства і землеволодіння.
– Селяни прагнули отримати свободу і землю.
– Купецтво спо­дівалося на зба­гачення через встановлення нових торговельних зв’язків зі Сходом.
– Релігійне піднесення і сподівання отримати спокуту за всі свої провини через участь у звільненні Святої Землі.

Привід:

Виступ Папи Римського Урбана II у Клермоні із закликом до визволення Святої Землі з-під влади невірних

Хрестові походи 1096—1291 рр. 

Дата Подія
1096—1099 рр. Перший хрестовий похід. Взяття хрестоносцями Ахтіохії, Едесси та Єрусалима. Виникнення держав хрестоносців на Сході
1147—1149 рр. Другий хрестовий похід. Очолювали французький король Людовік VII та німецький імператор Конрад III. Закінчився невдало після облоги Дамаска
1189—1191 рр. Третій хрестовий похід. Похід «трьох монархів»: німецького імператора Фрідріха I, французького короля Філіппа II Августа та англійського короля Річарда I Левине Серце. Закінчився поразкою після смерті Фрідріха I
1202—1204 рр. Четвертий хрестовий похід. Взяття хрестоносцями Константинополя і заснування Латинської імперії
1217—1221 рр. П’ятий хрестовий похід до Єгипту. Завершився поразкою хрестоносців у Дам’єті
1228—1229 рр. Шостий хрестовий похід. Очолював німецький імператор Фрідріх II. Завершився домовленістю імператора з султаном про вільне відвідання християнами святих місць упродовж 10 років
1248—1254 рр. Сьомий хрестовий похід до Єгипту. Очолював французький король Людовік IX Святий. Завершився поразкою хрестоносців і захопленням у полон короля
1270 р. Восьмий хрестовий похід до Тунісу. Очолював французький король Людовік IX Святий. Після висадки в Тунісі серед хрестоносців спалахнула епідемія чуми, від якої помер і сам король

 Середньовічні єресі

Богомильство:

Зародилося в Болгарії в Х ст., поширилося на Балканах і Малій Азії.

Вальденство:

Поширилося з кінця ХІІ ст. у Франції.

Рух катарів («чистих»), альбігойців:

Поширений у ХІІ – ХV ст. на півдні Франції, в Італії, Фландрії.

Катари:

– заперечували догмати про триєдність Бога,
– заперечували церковні таїнства, шанування хреста та ікон,
– не визнавали владу папи, який піддав їх анафемі;
– проповідували апостольське християнство і вели просте, суворо моральне і відокремлене життя,
– були піддані анафемі папою Інокентієм III (1209) і стали об’єктом хрестового походу, очоленого графом Симоном IV де Монфором. Тривала боротьба з альбігойцями призвела до приєднання графства Тулузького до домену французького короля (1229).

Єресь Джона Віткліфа:

Виникла на початку ХІV ст. Названа за ім’ям англійського богослова, професора Оксфордського університету.

Боротьба з єрессю

– Засудження єретичних учень та єретиків церковними соборами.
– Мирянам заборонено читати і тлумачити Біблію.
– Організація хрестових походів проти єретиків.
У 1215 році Папою Інокентієм ІІІ було створено особливий церковний католицький суд під назвою «Інквізиція».

Католицькі ордени 

Духовно-рицарські ордени:

Для захисту християнських володінь від мусульман хрестоносці утворили духовно-рицарські ордени, члени яких мали за головну справу не молитву, а війну. Вступаючи до ордену, рицарі давали три обітниці (покори, бідності, безшлюбності) і зобов’язувалися, на відміну від звичних ченців, зі зброєю в руках захищати християнську віру. 

Основні духовно-рицарські ордени:

1. Орден Госпітальєрів, або іоаннітів. Найдавніший орден. У 1113 році офіційно визнаний Папою. Згодом став отримав назву Мальтійьский орден.

2. Орден Тамплієрів, або храмовників:

– У XII-XIII століттях орден був дуже багатий, йому належали великі земельні володіння як у створених хрестоносцями державах на території Палестини та Сирії, так і в Європі.
– Орден мав також широкими церковними та юридичними привілеями, дарованими йому папою римським, якому орден безпосередньо підпорядковувався, а також і монархами, на землях яких він мав володіння та нерухомість. Орден нерідко виконував функції військового захисту держав, створених хрестоносцями на Сході, хоча первинною метою, декларованої при його установі, був захист паломників у Святу землю.
– Однак в 1291 році хрестоносці були вигнані з Палестини мусульманами, а тамплієри переключилися на лихварство і торгівлю, накопичили значні цінності, і опинилися в складних майнових відносинах з королями європейських держав і татом.
– У 1307-1314 роках члени ордена зазнали арештів, тортур і страт з боку французького короля Філіпа IV, великих феодалів і римсько-католицької церкви, в результаті чого орден був скасований папою Климентом V в 1312 році.
– Тевтонський орден, або орден Св. Діви Марії. Заснований німецькими хрестоносцями у 1190 році.

Чернечі ордени:

– Бенедиктинський орден, заснований святим Бенедиктом Нурсійським (V-VI ст.)
– Цистерціанський (бернардинський орден). Заснував у 1098 році абат Робер у м. Сіто.

Жебруючи ордени:

– Францисканський орден. Заснував Франциск Ассизький (1182-1226 рр.)
Домініканський орден. Заснував іспанський монах Домінік де Гусман (1170 – 1221) для боротьби з альбігойцями. Основне завдання ордену – боротьба з єресями, утвердження католицизму, проповідницька діяльність. У 1232 році Папа надав домініканцям інквізицію.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>