Всесвітня історія. Тема 2. Давній Єгипет

Попередні поняття для засвоєння:

Держава – організація політичної влади; формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду.

Бюрократичний апарат – адміністративна система, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов’язками, що визначають їх дії і відповідальність.

Оаза – місце в пустелі, де є рослинність і вода.

Номи – перші невеликі держави вздовж долини Нілу.

Номарх - очолював ном. Був верховним жерцем, керував ополченням, відповідав за будівництво каналів і дамб у своєму номі.

Жрець - посередник між людьми і богами, що здійснював молитви, ритуали, приносив жертви.

Жерці - особлива суспільна група, представники якої займалися відправленням релігійних культів; крім того, вони вели астрономічні спостереження й були носіями та охоронцями знань.

Іригаційні споруди – система каналів та дренажів, які будувалися біля річки з метою контролювання приливів та відливів води: направлення води вглиб берега або збереження її на довший час у спеціальних водосховищах. Завдяки цим спорудам досягалися великі врожаї, які дозволяли прогодувати велику кількість населення.

Іригаційне землеробство – землеробство, яке базувалося на будівництві іригаційних споруд.

Династія - правителі, які походять з одного роду і передають владу у спадок.

Ієрогліф – знак-малюнок, що позначає слово або склад. Єгипетські ієрогліфи були розшифровані у 1822 р. французькими єгиптологом Ф. Шампольоном.

Папірус – матеріал для письма, який виробляли із тростини за допомогою спеціальної методики нарізання та перехресного скріплення смужок цієї тростини. Довжина одного свитку папірусу могла досягати декількох метрів.

Мумія – мертве тіло, збережено від розкладання за допомогою муміфікації – бальзамування. Муміфікуванню підлягали усі фараони Єгипту.

Періодизація історії Давнього Єгипту:

3100-2700 р. до н. е. – Раннє Царство

2700-2160 р. до  н. е.- Давнє Царство

2134-1786 р. до  н. е. – Середнє Царство

1575-1087 р. до н. е. – Нове царство

XI-IVст. до н.е. – Пізнє царство

Природні умови Давнього Єгипту:

  • Єгипет розташований у пустелі Північно-Східної Африки (Нубійська, Лівійська, Сахара); омивається Середземним і Червоними морями.
  • Із півдня на північ Єгиптом протікає Ніл; його вузька долина ( декілька кілометрів) сприятлива для землеробства; далі пролягає пустеля. У верхній течії Ніл має пороги; впадаючи у Середземне море, він поділяється на кілька рукавів – дельту. ( дельта Нілу утворює своєрідний трикутник. Це найбільш родюча частина Давнього Єгипту). Традиційно землі у дельті річки називають Нижнім Єгиптом. Вище по течії простягається Верхній Єгипет.
  • Щорічні розливи Нілу, які тривають три місяці, покривають грунт шаром родючого мулу. Єгиптяни називали свою країну “Те-Кемет” – “чорна”- за колір землі в долині Нілу.

Складні природні умови на території Давнього Єгипту змушували людей об’єднуватися для будівництва іригаційних споруд, від яких залежало їхнє життя. Саме об’єднання людей навколо будівництва іригаційних систем біля Нілу стало запорукою появи Єгипетської держави з її системою влади та суспільно-економічними відносинами.

 Об’єднання Верхнього і Нижнього Єгипту:

У V тис. до н. е. в долині Нілу з’являються перші невеликі держави – номи (в різний час їхня кількість була від 26 до 42). Номи Верхнього Єгипту простягалися від першого порога до Дельти Нілу, а Нижнього – у дельті Нілу.

Серед номів Єгипту виділялися найсильніші, які перетворилися на царства і які боролися один з одним за підкорення родючих земель. І до кінця ІV тис. до н.е. в Єгипті залишилося лише два великі царства, які об’єднували землі Нижнього і Верхнього Єгипту. Ці два давніх царства ворогували один з одним і боролися за владу над усією долиною Нілу.

Близько 3100 – 3000 р. до. н. е. – Єгипет об’єднав цар Верхнього Єгипту Менес (Нармер). Він заснував державу, яка увійшла в історію під назвою Раннє Царство (бл. 3100 -2649 рр.). Столицею стало місто на півночі країни Мен-Нефру (Мемфіс). Менеса (царя) жителі вважали втіленням бога і називали Пер-Аа (великий будинок). Від цього слова пішло слово “Фараон”.

Єгипет у ІІ тисячолітті до н. е. Тутмос ІІІ та Аменхотеп ІV

XVIII-XVII ст. до н. е. – проникнення на територію Єгипту кочових племен – гіксосів. У XVII ст. до н. е захоплюють майже всю територію країни, окрім міста Фіви. Утворюють власну династію та столицю (Аваріс).

Фіваньскі фараони вели боротьбу із гіксосами.

Яхмос І (1552-1527 рр. до н. е.) – правив 25 років. Йому вдалося звільнити країну від гіксосів і об’єднати її. З його правління починається Нове царство. Піднесення Єгипту.

Хатшепсут (1490-1468 рр. до н. е.) – жінка-фараон, мати та регентша малолітнього фараона Тутмоса ІІІ. ЇЇ правління прославилося мирною політикою та припиненням війн.

Тутмос ІІІ (1490-1436 рр. до н. е.) – прославився, на відміну від матері, активною військовою політикою. За його правління, а також правління нащадків Єгипет завоював Нубію, Палестину, Сирію, Фінікію. Провів військову реформу:

  • Поділив військо за родами: важка і легка піхота, бойові колісниці, пізніше до них додалася кіннота.
  • Військо поділялося на частини ( за кількістю номів), кожна з яких мала свій символ – штандарт.

Релігійна реформа Аменхотепа ІV(Ехнатона)

Аменхотеп ІV  (1353-1336 рр. до н.е.). Його дружина була цариця Нефертіті (“прекрасна прийшла”), яку вважали найкрасивішою жінкою в Єгипті.

Реформа:

АменхотепIV вирішив змінити релігійні звичаї у суспільстві. Єгиптянам було наказано поклонятися єдиному богові в образі сонячного диска – Атонові. Цією реформою намагався піднести та зміцнити свою владу і водночас послабити вплив на суспільство жерців і чиновників. Фараон змінив своє ім’я на Ехнатон і переніс столицю з Фів до Ахетатона.

Єдиний культ Атона проіснував до смерті фараона.

Після смерті Аменхотепа IV жерці перенесли столицю назад, до Фів. Реформа, не підтримана населенням країни, ослабила владу фараона.

Рамзес ІІ (1304-1236 або 1289-1224 рр. до н. е.) – прославився війною із державою Хетів, яка йшла 18 років. Вирішальна битва єгипетської та хетської армій відбулася при місті Кадеш у ХІІІ ст. до н.е.

Господарське життя в Давньому Єгипті:

Основа господарства – іригаційне землеробство. На ньому ґрунтувалася давньоєгипетська цивілізація. Вирощували ячмінь, пшеницю, льон, огородні і садові культури, виноград. Виноград вирощували у дельті або в оазах. З нього виробляли вино.

Високо рівня розвитку досягло ремесло. Воно було представлене такими галузями, як ткацтво, гончарство, залізообробна галузь, суднобудування тощо.

Поширеним залишалося полювання та рибальство. Основною зброєю для полювання був великий лук. Використовувалися найрізноманітніші знаряддя для рибальства.

Основною транспортною артерією країни був Ніл, тому в Єгипті був високий рівень суднобудування. Річний транспорт був основним засобом пересування в країні.

 Структура давньоєгипетського суспільства:

Фараон – найвища особа в державі. Фараон стояв над суспільством – усі інші громадяни вважалися рівними перед творцем і законом, відповідно, жінки мали рівні права з чоловіками.

Аристократія - вельможі – царедворці, номархи, жрецька верхівка.

Середній прошарок – місцеві чиновники, писарі, воїни – професіонали.

Селяни – общинники, ремісники. Селяни – общинники, які не мали власної землі, об’єднувалися в робочі загони і під контролем наглядачів працювали у фараонових, храмових або вельможних господарствах та на будівництві пірамід, храмів, іригаційних споруд і шляхів.

Раби – полонені; хему – формально вільні, але позбавлені власності. Їхню працю використовували в домашньому господарстві.

 Будівництво пірамід

Про могутність фараонів і поклоніння їм свідчить пишний поховальний обряд. Єгиптяни вважали, що після смерті фараон приєднається до богів. Ще за життя фараона вони будували місце останнього спочинку правителя у вигляді величезних пірамід. Традиція будувати піраміди проіснувала близько 1000 років. Першу піраміду збудували за царя Джосера майже 5 тис. років тому. Вона була ступінчастою, нагадувала сходи. Ними після смерті цар мав піднятися у небо, до богів.

Усього в Єгипті відомо близько 80 пірамід. Найбільші піраміди були споруджені на плато Гіза, на околиці сучасного Каїра. Найвідомішою та найвищою серед них є піраміда Хуфу (Хеопса), яка розташовується на західному березі Нілу. її будівництво тривало майже 20 років, і сам фараон безпосередньо спостерігав за ним. Висота піраміди Хуфу сягала 147 м. Вона була облицьована білим, гладким каменем, що виблискував на сонці.

Культура давнього Єгипту

Наукові знання:

Астрономія: створили сонячний календар (365 діб, 12 місяців), Знали планети: Венеру, Марс, Меркурій, Сатурн, Юпітер. Єгиптяни поділили зоряне небо на 36 сузір’їв, створили карту зоряного неба. Визначали час розливу Нілу.

Медицина: визначали хворобу людини за пульсом, робили хірургічні операції з використанням знеболення, знали лікувальні властивості багатьох трав.

Географія: Земля уявлялася прямокутником, оточеним горами, за якими пролягав океан.

Писемність:

Створено ієрогліфічне письмо (близько 1000 ієрогліфів, найпоширеніших з яких було близько 7500.

Для письма використовували різні матеріали: глину, тканину, камінь, дерево, але найбільш поширеним був папірус, який робили із тростини. 

Освіта:

  • Навчання в школах при храмах доступне тільки хлопчикам із заможних родин.
  • Основні предмети: історія, географія, астрономія, математика, релігія, будівельна справа, медицина.
  • Жерці – шкільні вчителі й науковці водночас. Вони були дослідниками і хранителями знань.

Мистецтво

Архітектура:

Починаючи із Середнього царства, замість пірамід єгипетські царі почали будувати храми-усипальниці. Найвідоміші з них, що збереглися до нашого часу, є в містах Луксорі, Карнаці, Абідосі, Абу-Сімбелі. Упродовж 2 000 років будувався комплекс храмів у Карнаці.

За Нового царства фараонів почали ховати у гробницях, витесаних у скелях поблизу Фів, на глибині майже 90 м. Ця місцевість дістала назву «Долина царів». Найбільш відомою є гробниця фараона Тутанхамона, одна з небагатьох, що не була пограбована.

Скульптура:

Поширеним скульптурним зображенням був Сфінкс – істота з головою людини чи тварини й тілом лева. Єгиптяни вважали це створіння священним.

Найвищими скульптурними зображеннями були фігури богів, дещо нижчими – зображення фараонів, а звичайні люди змальовувалися зовсім маленькими.

Давньоєгипетські статуї виготовлені з різноманітного каменю. Рідше для цього використовували дерево, мідь, золото та срібло.

Прикладом величних скульптур є чотири гігантські (21 м) сидячі скульптури Рамзеса II і шість стоячих скульптур (10 м) фараона та його дружини в Абу-Сімбелі.

Живопис:

У живописі сформувалася характерна для Сходу традиція зображувати голову і ноги у профіль, а торс – у фас;. видатні пам’ятки – розписи гробниць у Долині царів, фаюмські портрети (назва пішла від назви великої оази Фаюм).


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>