Всесвітня історія. Тема 3. Передня Азія

Попередні поняття для засвоєння:

Біблія -— священна книга християнства, яка поділяється на дві частини: Старий Заповіт і Новий Заповіт — і складається з окремих книг, написаних різними авторами. Старий Заповіт написаний давньоєврейською мовою, за винятком деяких частин, написаних арамейською мовою. Новий Заповіт написаний на одному з діалектів старогрецької мови – койне.

Героїчний епос – збірна назва фольклорних творів різних жанрів, в яких у легендаризованій формі відображено волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла, гноблення. У такому епосі прославляється розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних героїв. Витоки героїчного епосу лежать в усній народній творчості. Найдавнішим епосом у світі вважається “Епос про Гільгамеша написаний у Давньому Шумері (Мосопатамія) у XXII ст. до н. е.

Клинопис — система письма, якою користувалися жителі давної Месопотамії, перша система письма, винайдена людством.

Місто-держава — держава яка складається з одного міста та навколишньої території.

Імперія — держава, яка силою підкорила собі інші.

Іудаїзм— релігія давніх іудеїв, що проживали на території сучасної держави Ізраїль, та віруючих сучасних євреїв, заснована на заповітах Бога праотця Авраама близько 1750 р. до н. е. і доповнена заповітами Мойсея близько 1300 р. до н. е.

Колонізація — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням.

Месопотамія або Дворіччя (Міжріччя) – територія у середній і нижній течії річок Тигр і Єфрат, що впадають у Перську затоку.

Лихварі – люди, що займалися тільки наданням позичок під великі відсотки.

Сатрапія – адміністративна одиниця (область) у перській державі.

Сатрап – намісник, який очолював сатрапію. У його руках зосереджувалася уся повнота влади в сатрапії окрім військової. Військом командував спеціальний командир, якого назначав цар.

Зіккурат – нова форма храму (у вигляді драбини), яка з’явилася в Шумеро-Аккадській державі. Це 3-7 ярусна піраміда, на вершині якої розташовувалося невелике святилище.

Вавилон за часів Хаммурапі (1792-1750 рр. до н. е.)

Місто Вавилон виникло у ХХІІ ст. до н. е.

На початку ХІХ ст. до н. е. в Міжріччя прийшли племена амореїв, які заснували власну державу зі столицею у місті Вавилон.

Найбільшого розквіту Вавилон зазнав за правління царя Хамурапі (1792-1750 рр. до н. е.).

Поступово Хаммурапі завоював сусідні держави (Урук, Ларса, Ашшур та ін.) і контролював велику територію із важливими торгівельними шляхами.

Так виникла перша централізована держава в історії Месопотамії.

За правління Хаммурапі:

  • Збільшено територію держави з важливими торгівельними шляхами
  • Реконструйовано канали і дамби
  • Укладено збірку законів – “Кодекс Хаммурапі” (бл. 1750 р. до н. е.). Кодекс складався з 282 параграфів, які регулювали усі сфери суспільного життя країни.

Господарство Стародавнього Вавилону:

  • Основа – іригаційне землеробство. Вирощували ячмінь, просо, пшеницю, льон тощо. “Деревом життя” для жителів цього регіону була фінікова пальма, яка стала життєво необхідним елементом господарства жителів Вавилону.
  • Розвинене ремесло: гончарство, ткацтво, теслярство тощо. Важливу роль відігравало будівництво.
  • Завдяки вигідному географічному положенню Вавилон стояв на перетені торгівельних шліхів, що давало його жителям швидко збагачуватися. Високою популярністю у Вавилоні користувалися лихварі, які надавали кошти у борг, а якщо їх вчасно не повертали, то забирали у людей житло, майно тощо.

Нововавилонське царство у першій половині І тисячоліття до н. е.

Нововавилонське царство утворилося в результаті запеклої боротьби племен Халдеїв зі своїм союзником Еламом та аромеями проти Ассирії. Очолив військо Халдеїв цар Нобопаласар (625 – 605 рр. до н. е.). Перемогу одержали союзники, які й утворили нову державу зі столицею у Вавилоні. З цього часу з’являється Нововавилонське царство (625-605 рр. до н. е.).

Розквіт Нововавилонського царства припадає на правління сина Нобопаласара Новуходоносора ІІ (604-562 рр. до н. е.).

  • Відвоював в Єгипту територію Сирії та Палестини, підкорив Фінікію, ліквідував Іудейське царство, здійснив успішний похід до Північної Аравії.
  • Вавилон став головним ремісничим і торговельним центром Передньої Азії; у місті мешкало близько 200 тис. чоловік.
  • Збудовано міцні оборонні укріплення на кордонах держави.
  • Відбулася перебудова Вавилона: покладено прямі вулиці, що ділили місто на правильні квартали, розпочато зведення семиступеневої Вавилонської вежі – храму бога Мардука – і висячих садів Семіраміди – одного з семи чудес світу.

Найбільш визначні пам’ятки Вавилону

Ворота богині Іштар – парадний вхід до міста. Найвеличніші ворота присвячені богині Іштар.

Дорога процесій ( “Айбур-Шаба”) – дорога, яка йшла від воріт Іштар. У свій час це була найвеличніша дорога світу. Вавилоняни вірили, що по ній проходив сам бог Мардук. Ширина вулиці становила 23 метр.

Палац Новуходоносора ІІ – величний палац царя, який був збудований, згідно його слів, за 15 діб.

Висячі сади Семіраміди – висячі сади, які розмістилися неподалік від палацу Новуходоносора ІІ. Цю споруду давні греки віднесли до Семи чудес світу.

Ассирія 

Утворення держави: 

Близько 2000 р. до н. е. ассирійці звільнилися від залежності від шумерів та аккадців і заснували Ассирійську державу. Столицею стало місто Ашшур у середній течії річки Тигр.

У ХVII ст. до н. е. Ассирію захоплює вавилонський цар Хамуррапі. У XIV ст. у результаті послаблення давньовавилонської держави, Ассирійцям вдається розбудувати власну державу.

Розквіт Ассирійської держави: 

Тіглатапаласар І (1115-1077 рр до н. е.) – за його правління відбувається піднесення держави. Її територія простягається від р. Тигр до Середземного моря, успішно розвивається землеробство, торгівля, будівництво.

Тіглатпаласар ІІІ ( 745-727 рр. до н. е.) – найвищий розквіт держави. За його правління:

  • створено регулярну армію з чіткою організацією. Її поділено на загони піхоти, кінноти і загони бойових колісниць.
  • підкорено Вавилон і Сирію, влада Ассирії поширювалася від Єгипту до Закавказзя і Перської затоки. Тіглатпаласар ІІІ створив першу у світі імперію.
  • Переселяв завойовані народи на незаселені території на кордонах Ассирії з метою відірвати їх від власної землі і позбавити опори для боротьби.

Успіх Тіглатпаласара ІІІ пов’язують із винайденням Ассирійцями в цей час найбільш міцного металу – заліза, що дозволило удосконалити як сільськогосподарські знаряддя праці, так і зброю.

Відомою на весь світ була бібліотека Ассирійського царя Ашурбаніпала у місті Ніневія. Вважають, що цей цар єдиний із ассирійських правителів, хто вмів читати і писати.

Фінікійські міста-держави

Фінікія – територія міст-держав, які розташовувалися на узбережжі Східного Середземномор’я (територія сучасного Лівану).

Природні умови: 

  • Не було великих річок, полів з родючими грунтами та пасовищ, що зумовило специфіку господарювання фінікійців. Але великого розвитку досягло садівництво (вирощували виноград та оливкові дерева.).
  • Розташовувалася поблизу Ліванських гір, де ріс відомий на весь тодішній світ ліванський кедр, який фінікійці продавали у Єгипет, Месопотамію, Грецію.
  • Вузька полоса, яка обмежувалася з одного боку морем, а з іншого – пустелею, зумовила потік караванної торгівлі крізь неї. Саме на цій полосі розташувалися фінікійські міста-держави.

Фінікійські міста-держави – Бібл (заснований бл. 2500 р. до н. е.), Тір, Сидон (1500 р. до н. е.)

Кожне місто мало власного царя, влада якого обмежувалася радою старійшин. Створити могутню централізовану державу фінікійцям не вдалося через постійний натиск могутніх сусідніх держав. Назву “Фінікійці” народу цих міст дали греки. Самі себе вони називали за ім’ям свого міста.

Основними зайняттями населення міст було мореплавство, рибальство, торгівля. Фінікійці вважилися найкращими майстрами з будівництва кораблів та найкращими торгівцями свого часу.

Фінікійські колонії

Протягом ХІІ – VI ст. до н. е. на узбережжі Середземного моря з’являються торгові поселення фінікійців – їхні колонії. Їхні колонії спочатку з’являлися на Кіпрі, у Північній Африці, Піренейському півострові, а згодом й навіть на Британських островах і Західній Африці. Як правило ці поселення не підкорялися фінікійським містам, а були незалежними від них, підтримуючи лише дружні відносини. Найвідомішою колонією фінікійців став Карфаген.

Культурні досягнення фінікійців

  • винайдення пурпурової фарби з особливих морських слимаків, якою фарбували вовняні тканини. Сама назва “Фінікія” походить від давньогрецької назви, яка перекладається як “пурпур”.
  • Винайдення прозорого скла, склодувної техніки.
  • Одним з найвагоміших досягнень стало винайдення алфавіту, який складався з 22 приголосних букв. Напрям письма був зправа наліво.
  • Таран – загострений виступ носової підводної частини судна, що дозволяв пробивати борт ворожого корабля.
  • Парусні торговельні судна великої вантажопідйомності ( до 250 т.)

Ізраїльсько-Іудейсьске царство

Понад 3 тис. років тому в Палестину прийшли кочові племена Ібрі (“Зарічні люди”). Так називали давніх Євреїв.

Після захоплення цих земель єгиптянами, останні перетворили їх на залежне населення, на рабів. У ХІІ ст. до н. е. фараон відпустив на батьківщину. Очолив вихід євреїв з Єгипту до Палестину пророк Мойсей. За легендою він 40 років водив свій народ по пустелі, доки не помре останній раб.

На межі ХІ-Х ст. на півночі Палестини євреї утворили державу Ізраїль. За легендою засновником і першим царем її був Саул (1020-1000).

У цей же час на півдні Палестини виникла ще одна держава євреїв – Іудея.

Наприкінці ХІ століття Ізраїль і Іудея об’єдналися в єдине царство, відоме в історії як Давньоєврейське царство.

Правителем новоствореної держави був цар Давид (1000-965 рр до н. е.). Ставши царем, Давид розбудував місто Єрусалим і зробив його столицею держави.

Соломон ( 965 – 927 рр. до н. е.) – син Давида, за його правління був найбільший розквіт Ізраїльсько-Іудейського царства.

  • Захопив навколишні землі і поділив країну на 12 частин (колін).
  • Збудував захисні мури навколо великих міст (Мегіддо, Єрусалим)
  • За його правління було побудовано величний храм богу Яхве в Єрусалимі.
  • Розбудовано флот.
  • Зріс міжнародний авторитет держави.

Релігія Євреїв:

Іудаїзм – найдавніша монотеїстична (віра в одного бога) релігія світу, викладена у Старому Завіті. Біблійні сказання почали записуватися в ІХ ст. до н. е. Давньоєврейська історія міститься в Старому завіті. Біблійні книги в іудаїзмі мають назву “Тора”.

Перська держава Ахеменідів

Легендарним засновником Персії вважають Хахаманіша (700-675 рр. до н. е.) із роду Ахеменідів, тому жителів країни називають Ахеменідами. Найдавнішою столицею Персії було місто Аншана.

Природні умови:

  • Персія розташована на Іранському нагір’ї.
  • Центральна частина країни зайнята пустелями, уздовж гір існують оази.
  • Великі поклади металів – заліза, срібла, міді, золота.
  • Сухий, теплий клімат.

Заснування держави

VII ст. до н. е. – союз перських племен, очолюваний вождем Ахемоном, переселився в область Персіду; до середини VI ст. перси перебували під владою Еламу, Ассирії, Мідії.

Кір ІІ (553-525 рр. до н. е.). У 553 р. перси очолювані Кіром ІІ підійняли повстання проти володарювання Мідії. У результаті повстання Кір ІІ завоював не лише Мідію, але й Лідію и Вавилон, його владу визнала Фінікія, Сирія, Палестина. Кір ІІ утворив могутню державу, яку прийнято називати державою Ахеменідів. Помер Кір ІІ у 525 р.

Камбіз (525-522) – син Кіра ІІ. Завершив завоювання Єгипту. Невдовзі помер.

Дарій І (522 – 486 рр. до н. е.) – розквіт Перської держави. За його правління:

  • Розширено кордони держави (успішні походи в Індію, Грецію, Малу Азію, Північне Причорномор’я).
  • Країну поділено на сатрапії, очолювані намісниками – сатрапами, яких призначав цар. Для кращого контролювання та регулювання ситуації в сатрапіях, Дарій І назначав на рівні з сатрапом військового командира, який підкорявся йому особисто. Одним із завдань сатрапів і військового командира було доносити один на одного.
  • В усі сатрапії не попереджаючи навідувались “Вуха царя” – спеціальні чиновники, які оцінювали ситуацію і доносили все Дарію особисто.
  • Збудовано дуже гарні і якісні дороги.
  • Урегулював систему податків. Ввів єдину грошову одиницю – золотий дарик.
  • Налагоджений поштовий зв’язок.
  • Розбудував нову столицю – Персеполь, яка стала символом могутності держави Дарія І. Взагалі у Перського царя було декілька столиць: у Персії – Персеполь, у Мідії – Екбатани, в Елимі – Сузи, у Дворіччі – Вавилон.

Релігія давніх Персів

Давні греки називали релігію жителів Іранського нагір’я Зороастризм. Ця назва походить від ім’я пророка Зороастра (Заратуштра). Зороастрійці вірили в те, що світом править дві сили: сила добра і сила зла. Добрі сили очолював дух Ахура-Мазда, а злі – Анхра-Майнью. Релігія давніх персів вважається яскравим прикладом дуалістичної (подвыйної) релігії. Священна книга зороастрійців називається Авеста.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>