Всесвітня історія. Тема 4. Давня Індія та Китай

Попередні поняття для засвоєння:

Арії – група індоєвропейських народів, яка в епоху бронзи мешкала в степах Євразії, а в ІІ тис. до н. е. пересилалася до Індії та Ірану.

Веди — священні тексти індуїзму, які були створені в II–I тис. до н. е. і записані ведичним санскритом

Варна — назва великого соціального стану в традиційному індійському суспільстві. Традиційно існує чотири варни: жреці-брагмани, воїни-кшатрії, посполиті-вайшії, слуги-шудри.

Касти – це замкнені соціальні або етнічні групи, характерні для всіх давньосхідних суспільств, вільне населення яких не було однорідним, а мало різні комплекси прав та обов”язків. Найяскравішими прикладами давньосхідних каст є касти в Індії. Касти у Давній Індії виникли з варн, об”єднавши представників певних професій, станів, етнічні меншини.

Індуїзм — стародавня національна релігія індусів, корені якої ведуть до ведичної цивілізації. Індуїзм — це третя за кількістю послідовників релігія у світі після християнства та ісламу.

Буддизм— одна зі світових релігій, яка зародилася в Індії і поширена переважно в Азії: від Шрі Ланки до Бурятії, і від Калмикії до Японії. Засновником вчення вважається Сіддхартха Гаутама, в подальшому отримав ім’я Будда Шак’ьямуні.

Легізм – філософська школа Китаю епохи Чжаньго (Воюючих царств), відома також як «Школа законників». Основною ідеєю школи була рівність всіх перед Законом і Сином Неба, наслідком чого була ідея роздачі титулів не за народженням, а за реальні заслуги, згідно з якою будь-який простолюдин мав право дослужитися до першого міністра. Легісти прославилися тим, що коли вони приходили до влади (в Ци і в Цінь (династії)), то встановлювали вкрай жорстокі закони і покарання.

Конфуціанствокитайська етичнофілософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кунфу-цзи, відомий на Заході як Конфуцій, що жив у 551—479 рр. до н. е.

Давня Індія

Природні умови:

Розташована на території півострову Індостан і прилеглих до нього землях на півдні Азії. За природно-кліматичними умовами поділяється на три зони:

  1. Долина р. Інд і сусідні гірські райони. Кліматичні особливості цієї зони: Часті розливи річок; сухий і жаркий клімат вимагав поливного землеробства.
  2. Внутрішня частина Індостану. Кліматичні особливості цієї зони: Субекваторіальний клімат; ліси, сухі савани.
  3. Долина р. Ганг. Кліматичні особливості цієї зони: Густі й вологі джунглі.

Велику частину півострова Індостан займає плоскогір’я, багате на поклади міді та заліза.

На півночі країна оточена найбільшим і найвищим у світі гірським хребтом – Гімалаями, які відділяли Індію від інших країн світу. Тільки на північному заході Індії пролягав у давнину шлях з неї в інші країни. Коли південний вітер жене дощові хмари з океану, гори їх зупиняють. Тому цілих два місяці на рік – липень та серпень – в Індії йдуть дощі і річки виходять з берегів. В інший період року дощі бувають рідко. В долинах річок, особливо Гангу, були дуже родючі ґрунти.

Доарійський період Давньої Індії. Хараппська цивілізація
(ІІІ тис. до н. е.)

Названа за ім’ям міста Хараппа – одним з провідних міст Давньої Індійської цивілізації. Іншим величним містом цієї цивілізації було Махенджо-Даро.

Особливості цієї цивілізації:

  • Міста Хараппа та Махенжо-Даро відзначалися широкими прямими вулицями (до 10 м. ширина), 2-3 поверховими цегляними будинками (з випаленої цегли), що мали водогін і каналізацію.
  • Займалися зрошувальним землеробством. Вирощували кілька сортів пшениці, кунжут, квасолю, рис. Урожай збирали двічі на рік. Розводили сади. Грунт обробляли за допомогою грубого плуга, жнива збирали мідними серпами.
  • Скотарство: корови, кози, вівці, свійська птиця, слони.
  • Ремесла: ткацтво, гончарство, ювелірна справа тощо.
  • Давні індійці мали власну писемність з ієрогліфів, які до сьогодні не розшифровані.
  • На початку ІІ тис. до н. е. жителі давньоіндійських міст почали покидати свої житла з невідомих досить причин. Припускають, що це сталося в результаті епідемії або екологічної катастрофи. З занепадом міст Хараппа і Махенджо-Даро закінчується найдавніший період історії Індії.

Ведійська цивілізація (прихід Аріїв)
(близько 1600-600 рр. до н. е.)

Цей період названо за стародавніми арійськими священними текстами – ведами, що містять факти з тогочасної історії.

Близько 1600 р. до н. е. на територію Індії з північного сходу прийшли племена Аріїв. Вони вели напівкочовий спосіб життя.

Мова аріїв – санскрит, споріднена із багатьма сучасними європейськими мовами, а також із перською (іранською) мовою.

Арії поступово розселилися по всій Індії. Освоєння Північно-Східної Індії аріями тривало майже тисячоліття; басейн Ганку було обжито до середини І тис. до н. е. Вони перейшли до осілого способу життя. Цьому також сприяло те, що мешканці Індії навчилися виготовляти знаряддя праці з заліза. Осідаючи арії змішувалися з місцевим населенням. У VIII ст. в Індії з’явилися чисельні князівства та держави.

Буддійський період (VIIIIст. до н. е.)

Пов’язаний із виникненням і поширенням буддизму.

У IVст. до н. е. Олександр Македонський заволодів усією західною Індією. Визвольний рух проти завойовників очолив цар Чандрагупта з роду Маурїв. Чандрагупта зруйнував фортеці, які були побудовані за Олександра Великого. Згодом він захопив престол царства Магадха, створивши могутню державу Маур’їв.

Розквіт держави Маурїв відбувся за правління внука Чандрагупти царя Ашоки (ІІІ ст. до н. е.)

За його правління:

  • Була об’єднана вся Індія, окрім південних областей
  • Широкого розповсюдження отримало буддійське вчення. Саме за Ашоки було побудована величезна кількість буддійських храмів.
  • Зробив царську владу спадковою.
  • Держава була поділена на ряд областей, на чолі кожної з яких стояв член царської родини.

Незважаючи на могутність держави за правління Ашоки, у ІІ ст. до н. е. Індійська держава знову розпалася на низку маленьких князівств.

Соціальний устрій Індійської держави

Особливістю Давньоіндійського суспільства був поділ його на варни. Її особливості полягали в наступному:

  • Замкненість: людина не має права перейти до іншої варни.
  • Суворо обмежувалися контакти з представниками інших варн.
  • Шлюбно-сімейні відносини можливі лише в середині однієї варни.

Релігія Давніх Індійців (Індуїзм)

Індуїзм сформувався на основі Ведизму і Брахманізму.

Ведизм виник у ІІ тис. до н. е. у результаті взаємного впливу аріїв і місцевого населення Індії.

Брахманізм (І. тис. до н. е. ) – ґрунтується на вірі в перевтілення душ (сансару) і закон карми.

Індуїзм – релігія, що ґрунтується на вчені про сансару, яка відбувається за законом карми відповідно до добродійної чи дурної поведінки та дотримання кастових побутових правил. Поняття «індуїзм» включає в себе весь традиційний індійський спосіб життя.

В індуїзмі головними богами з усього індійського пантеону богів (бл. 300 млн. богів) стають Брахма (творець світу, «Володар всіх живих»), Шива (руйнівна сила) і Вішну (вершитель справедливості.) Їх зображали у вигляді людини з багатьма руками та трьома обличчями.

 Буддизм

Засновником буддизму був Сідхартха Гаутама. В основі буддизму – учення про чотири істини:

  1. Життя – це страждання.
  2. Головна причина страждань – бажання людини.
  3. Для звільнення від страждань необхідно позбавитися бажань.
  4. Шлях позбавлення бажань полягає у дотриманні вчення Будди.

Реалізація чотирьох істин веде буддиста до головної мети життя – стану нірвани, що розуміють як абсолютний спокій і звільнення від бажань.

Буддизм заперечує зовнішні форми релігійного життя, ритуали.

Давній Китай

Природні умови:

Західна частина країни малопридатна для хліборобства. Найбільш сприятливі умови для ведення господарства були у східній частині країни, а саме Східно-Китайська рівнина.

На цій території протикають дві великі річки: Хуанхе і Янцзи. Ріку Хуанхе називають ще Жовтою рікою через пил, який приносять вітри із степів.

Ґрунти в долині Хуанхе були дуже родючими, тому вона завжди приваблювала населення Китаю поселятися вздовж її берегів.

Головне зайняття  – землеробство, спочатку мотичне, пізніше рільне. На півночі вирощували переважно чумиз (просо), на півдні – рис.

Розвивалося садівництво, городництво, домашнє скотарство; особливе місце посідало шовківництво.

В горах Китаю було багато корисних копалин. Із VII-VI ст. до н. е. починається обробка заліза.

Перші держави на території Китаю

У середині ІІ тисячоліття до н. е. ери в долині р. Хуанхе виникла держава Шань, але сусідні племена називали її Інь, тому цю державу прийнято називати Шань-Інь. Але царство Шань-Інь було не міцним, часто ставало жертвами нападу сусідніх племен. Близько 1000 р. до н. е. Шань – Інь було захоплено напівкочовими племенами Чжоу.

Держава Чжоу характеризувалася поступовим розвитком знарядь праці, винайденням заліза, що призвело до розширення оброблюваних земель. З часом намісники царя в деяких областях ставали могутнішими за самого царя і відмовлялися йому підкорятися. І згодом держава розпалася на велику кількість незалежних князівств.

481-221 рр. до н. е. – доба « Ворогуючих царства» – Чжан Го коли панування виборювали правителі сімох китайських держава. Завершилася перемогою царства Цінь, правитель якого Цинь Ши Хуанді став першим імператором об’єднаного Китаю. Імперія Цінь проіснувала до 206 р. до н. е.

Династія Цінь (221 р. до н. е. – 207 р. до н. е.)

У IV ст. до н. .е. в царстві Цінь були проведені важливі реформи. Проведені вони були за порадою Цінського сановника Шань Яна. Реформи дозволили зібрати достатньо коштів для реформування армії і озброїти її залізною зброєю. Це стало одним з вирішальних факторів могутності царства Цінь. У IV ст. до н. .е. Цінь стає найсильнішим серед усіх інших царств. Протягом цього століття царі Цінь вели запеклу боротьбу за панування в усьому Китаї.

У 246 р. до н. е. ціньським правителем стає Ін. Чжен. Завдяки новій боєздатній армії Ін Чжен до 221 р. до н. е. вдалося розбити інші царства і об’єднати їх в одну державу.

221 р. до н. е. – бере початок перша китайська імперія на чолі із династією Цінь.

Ін Чжен був проголошений Цінь Шихуанді ( «Першими Володарем» династії Цінь).

Правління Цинь Шихуанді:

  • Вирізнявся особливою жорстокістю по відношенню до населення.
  • Централізовано управління державою. Країну поділено на 36 областей під контролем царських намісників, проведено перепис населення.
  • У населення була вилучена вся зброя.
  • Уніфіковано систему мір і ваги, письма.
  • Мобілізував 500-тис. армію і завдяки їй захопив великі некитайські території на півночі та сході.
  • Узаконено приватну власність на землю.
  • Податки збільшено у 20-30 разів.
  • Активне будівництво шляхів, дамб, зрошувальних каналів.
  •  Бойові колісниці замінені кіннотою, запроваджено залізну зброю.
  • Для боротьби з кочовими племенами хунну на півночі країни розпочав будівництво Великої Китайської Стіни, яку називали «Найдовшим кладовищем у світі».

Помер Цинь Шихуанді у 210 р. до н. е. За його сина відбувся занепад держави і її крах. Династія Цінь була скинута в результаті масових народних повстань у 207 р. до н.е.,проіснувавши всього 14 років. Їй на зміну прийшла династія Хань.

Династія Хань (207 р. до н. е. – 220 р. н. е.)

  • Прийшла до влади в результаті народних повстань. Засновником династії Хань у 207 р. до н. е. став Лю Ван – один з вождів селянських повстань.
  • Лю Ван пішов на поступки народові. Було зменшено земельний податок у 20 разів, народові було надано право користуватися лісами та угіддями колишніх Цінських правителів.
  • Розширено іригаційну систему
  • Прокладено Великий Шовковий шлях, що зв’язував Китай з Середньою і Передньою Азією та східними провінціями Римської імперії.
  • Хань прославилися активною зовнішньої політикою. Вели тривалі завойовницькі війни сусідніх народів та держав, що виснажувало державу. У результаті цього збільшувалися податки для Китайського населення і призводило до невдоволення владою.

18-23 рр. н. е. – повстання «Червонобрових». Приводом до повстання став сильний голод 18 р.

184 р. – повстання Жовтих пов’язок. Його очолили три брати ченці Чжан. Виступали за встановлення в Китаї « Жовтого царства справедливості». Їхнім символом стали жовті пов’язки, які вони прив’язували навколо голови.

У 220 р. н. е. Ханська імперія зазнала краху. Вона розпалася на три царства.

Культура Стародавнього Китаю

  • Розвинуті астрологічні знання. Передбачали місячні затемнення.
  • Китайські математики знали десяткові дроби, винайшли від’ємні числа.
  • Був винайдений компас.
  • Вперше винайдений папір.
  • Винайдення пороху.
  • У 134 році винайдено перший сейсмологічний апарат, який вимірював коливання землі (землетруси).
  • Писемність в Китаї виникла ще у ІІІ тис. до н. е. Мала ієрогліфічний вигляд. Кожен ієрогліф означав окреме слово. В давній китайській мові використовували приблизно 10 тис. ієрогліфів.

Конфуціанство

Засновник – Конфуцій (551-479 рр. до н. е.)

Основні догмати:

  • Установлений Небом порядок відносин у суспільстві та родині є незмінним.
  • Суворе дотримання традицій.
  • Повага до старших, покора владі.
  • Суспільство поділяється на «вищих» і «нижчих».
  • Сім’я – серцевина суспільства, її інтереси вищі за інтереси окремої людини.
  • Держава – велика родина, в якій старші – влада – мають піклуватися про народ і управляти на основі добродійності, а не примусу.

Вчення Конфуція було викладено його учнями у вигляді їхніх бесід із учителем. Пізніше їх зібрали у 13 книг.

Даосизм

Дао – означає «Шлях» або «Основа світу». Виникнення цього вчення пов’язано із ім’ям Лао Цзи (VI-V ст. до н. е.).

Основні принципи:

  • Дао – шлях, або вічний принцип, який виражає ідею творчої сили, що керує Всесвітом, життям і розумом.
  • У природі не потрібно нічого змінювати.
  • Загальновизнаними є п’ять правил даоса: не вбивати, не зловживати вином, прути, щоб слова не розходилися з повелінням серця, не красти, не займатися блудом.

Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>