Всесвітня історія. Тема 5. Давня Греція

Попередні поняття для засвоєння:

Античність – у загальному сенсі це слово означає «греко – римська давнина», іншими словами, – цивілізація Давньої Греції і Давнього Риму в усьому різноманітті її історичних форм.

Еллінізм – період в історії Середземномор’я, в першу чергу східного, який датується від смерті Александра Македонського (323 р. до н. е.) до остаточного встановлення римського володарювання на цих територіях, що зазвичай датується падінням птолемеївського Єгипту (30 р. до н. е.).

Поліс – місто-держава, община громадян, з власними органами управління, законами, армією, судом.

Тиранія – форма державної влади, яка встановлюється насильним шляхом і базується на правлінні однієї особи.

Аристократія – форма державного правління, за якої влада належить знаті (на відміну від особистого спадкового правління монарха, тирана чи демократії).

Олігархія – «влада небагатьох» – політичний режим, за яким влада зосереджена в руках порівняно малочисельної групи громадян, і, інколи, обслуговує їх особисті або групові інтереси, а не інтереси усіх громадян.

Демократія – політичний режим, за якого єдиним легітимним (законним) джерелом влади визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).

Колонізація – переселення на нові землі та їх господарське освоєння.

Метрополія – місто, переселенці з якого стали засновником поселення на нових землях, які вони освоїли – колонії.

Акрополь – (верхнє місто) – підвищена та укріплена частина давньогрецького міста, яка слугувала фортецею та притулком для населення на час війни, тут знаходилися храми найвеличніших грецьких богів.

Філософія – особлива форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу.

Ілоти – раби-землероби у Давній Спарті, які належали усьому полісу разом, а не конкретному спартанцю. Вони проживали в окремих поселеннях, мали власні дома і землю. Спартанці використовували їх при обробці власних земель.

Гопліти – грецькі важкі піхотинці.

Міф – стародавня оповідь про дії богів, надприродних істот, героїв, що брали участь у створенні світу.

Персоналії:

Перикл (495 до н. е. — 429 до н. е.) — державний діяч, стратег, оратор і полководець у Стародавніх Афінах. Період правління Перикла називають «золотим століттям Афін», визнаючи його добою найвищого внутрішнього розквіту Греції.

Гомер (VIII ст. до н. е.) — легендарний давньогрецький поет, який вважається автором «Іліади» та «Одіссеї» – двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу.

Геродот Галікарнаський (між 490 і 480 до н. е. — бл.425 до н. е.) — давньогрецький історик, названий Цицероном «батьком історії». Автор «Історії» в дев’яти книгах, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту та ін., містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів.

Фідій — давньогрецький скульптор 5 ст. до н. е. Один з найбільших майстрів давньогрецького мистецтва епохи високої класики.

Сократ (469 до н. е., Афіни — 399 до н. е., Афіни) — давньогрецький філософ, не залишив жодного письмового джерела після себе. Вчення Сократа відоме здебільшого завдяки свідченням його послідовників, зокрема, його найвидатнішого учня — Платона, який виклав ідеї учителя в «Апології Сократа».

Платон (427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.) — давньогрецький мислитель, поряд з Піфагором, Парменідом і Сократомосновоположник європейської філософії; глава філософської школи, відомої як Академія Платона.

Аристотель ( 384 до н. е., Стагіра — 322 до н. е., Халкіда) — давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки. 

Природа і населення Давньої Греції

  • Давня Греція – історична область, яка розташована на Балканському півострові, островах Егейського й Іонічного морів, узбережжі Малої Азії (сучасна Туреччина). Із заходу її омиває Іонічне море, а зі сходу – Егейське.
  • Самоназва греків – елліни; греками їх назвали римляни – за іменем одного з племен Епіру.
  • Клімат м’який, дощі випадають узимку; через відсутність великих повноводних річок зрошувальне землеробство неможливе.
  • Земель придатних для рільництва, мало: більша частина материкової Греції покрита горами; лісів небагато.
  • Гори Еллади багаті на дорогоцінні, кольорові метали та залізо, славляться також покладами будівельного каменю, мармуру, високоякісної глини.
  • Чисельні бухти сприяли розвитку мореплавства розвитку мореплавства й рибальства.
  • Землеробство, садівництво й виноградарство розвивалися у долинах річок та на плоскогір’ях; вирощували ячмінь, оливкові дерева.
  • Середземноморська тріада – зернові культури (пшениця, ячмінь тощо), виноградарство (вирощування винограду переважно для вироблення вина), оливкові дерева. Саме ці три компонента грецької культури – зернові, виноград і олива – прийнято називати середземноморською тріадою.
  • Поширене скотарство (корови, кози, вівці).
  • Морська торгівля: продавали ремісничі вироби, оливкову олію, вино: купували зерно, деревину, залізо, мідь. 

Періодизація історії Давньої Греції

ІІ тис. до н. е.крито – мікенський період; виникнення, розквіт і падіння ранніх грецьких держав ( Крит, Ахейська Греція).

ХІ – ІV ст. до н. е. – полісний період: формування та розквіт полісів, Велика Грецька колонізація, піднесення давньогрецької культури.

IVIст. до н. е. – елліністичний період; виникнення та розвиток елліністичних держав, що виникли внаслідок походів Олександра Македонського. 

Крито-мінойська цивілізація (Палацова цивілізація)

– Наукові дослідження острова Крит розпочалися в ХХ ст. У 1900 році сюди приїхав Артур Джон Еванс, який став першовідкривачем Палацової цивілізації на о. Крит. В історія ця цивілізація увійшла як Мінойська – за ім’ям царя Міноса.

– IVIII тис. до н. е. – виникнення мінойської цивілізації. На східному узбережжі острова Крит з’явилось кілька поселень, які поступово перетворилися на міста. З часом вони стали першими у Європі містами-державами.

–  Кін. ІІІ тис. до н. е. – виникнення перших палаців на Криті.

– Найбільш могутнім містом було місто Кносс. (де знаходився відомий Кносський палац-лабиринт). Від нього через увесь острів проклали широкі дороги. Поступово міста-держави об’єдналися навколо Кносса (міста з палацами Фест, Гурнія та ін..). (Близько XVIIст. до н. е.)На Криті утворилася єдина держава, у якій неподільно володарював кносський цар.

– Державу очолював цар (імовірно, Мінос), який був одночасно верховним жерцем.

– Розквіт держави – до ХV ст. до н. е. Були збудовані мощені дороги зі сторожовими пунктами, з’явилися нові міста.

– Основна маса населення – селяни-общинники; вони та ремісники сплачували податки в царську казну.

– Критяні колонізували Кіпр, заснували колонії на Сицилії та в Південній Італії, налагодили тісні зв’язки з Фінікією та Єгиптом.

– Жінки відігравали значну роль у громадсько-політичному житті.

– Ознакою цивілізованості жителів острова було письмо. Під час розкопок палаців знайдено тисячі табличок із давніми написами. Спочатку критяни, як і інші народи, писали ієрогліфами. Прикладом такого письма є Фестський диск, виготовлений з глини. На двох його боках витиснено 242 ієрогліфи, що донині не розшифровані. Згодом виникло два види письма, їх учені називають лінійним письмом «А» (XVII ст. до н. е.) і «Б» (XIV ст. до н. е.) Перше так і залишилося нерозшифрованим, хоча доведено, що це господарські документи.

– Розквіт Мінойської палацової цивілізації припав на сер. ІІ тис. до н. е. Критська держава не поступалася перед Єгиптом і Вавилоном і вважалася однією з найсильніших держав світу.

– Але близько 1400 р. до н. е. цивілізація на о. Крит зникла. Точна причина цього досить залишається загадкою історії. Вчені вважають, що причиною міг стати дуже могутній землетрус, спричинений виверженням вулкану на о. Санторин (Тера).

Ахейська цивілізація

– Вивчення Ахейської Греції почалося з розкопок Трої та Мікен здійснених Генріхом Шліманом у 1870 році. Дослідження археолога допомогли описати давньогрецькі міста та палаци правителів і довели наявність високорозвиненої Ахейської цивілізації.

– Наприкінці ІІІ тис. до н. е. на Балканський півострів вторглися племена ахейців; імовірно, їхньою прабатьківщиною були причорноморські степи та Придунав’я. Ця подія стала початком історії Ахейської Греції.

– Місто Мікени ахейці заснували у ХІХ ст. до н. е. Захопивши у ХVІ ст. до н. е. о. Крит, ахейці вивезли найкращих критських майстрів. Через 100 років новий палац у Мікенах був прикрашений фресками у критському стилі. На цій підставі, а ще й тому, що палац мікенського царя, так само як і критський палац, був центром, навколо якого зосереджувалось усе життя міста, цивілізація назвали палацовою.

–  У ХVст. до н. е. Мікени досягли найвищого розквіту і перетворились на найбільший політичний, економічний та культурній центра Еллади. Тоді ж ахейці почали активно освоювати простори Середземномор’я та Малої Азії.

– У цей час виникають десятки нових міст, серед яких були Фіви, Афіни, Тиринф. Так само як і Мікени, вони мали укріплення, акрополі та палаци. Але найвпливовішим містом залишалися Мікени.

– Близько XIV ст. до н. е. до н. е. засновано Трою. У ХІІІ столітті відбулася Троянська війна, яка тривала близько 10 років, яка закінчилася перемогою мікенського царя Агамемнона.

ХІІІ – ХІІ століття до н. е. – занепад господарства й культури внаслідок вторгнення на Пелопоннес дорійців, мешканців Північної Греції, що рівнем розвитку поступалася ахейцям, і загибель ахейської цивілізації. Міста були зруйновані, культурні досягнення занедбані. 

Велика грецька колонізація

Велика грецька колонізація – процес розселення греків за межами Балканського півострова у VIIIVIст. до н. е. і заснування поселень – колоній – на берегах Чорного і Середземного морів.

Основні причини колонізації:

–  Демографічна – територія Греції в I тис. до н. е. булла перенаселенною і велика частина людей змушена була шукати собі нові простори для життя.

Аграрна – вільних земель у Греції залишалося все менше, а населення зростало, тому це змушувало переселятися в пошуках нових земель.

Сировинна – розвиток виробництва, ремесел і торгівлі підштовхував греків до пошуку нових джерел сировини, передусім металів.

–  Торгова – пошук нових ринків збуту для своїх товарів.

Військова – спустошливі війни, що вела Греція з Лідією та Перським царством, змушували населення шукати безпечніших місця проживання.

–  Соціальна – внутрішня боротьба між різними верствами суспільства примушувала емігрувати тих, хто програвав.

Основні напрями колонізації:

– Західний – південна Італія (напр.. Неаполь), о. Сицилія (напр.. Сиракузи), південне узбережжя сучасної Франції (напр. Мессалія), узбережжя сучасної Іспанії (напр.. Тарракон

– Північний – узбережжя Чорного моря (сучасні Грузія (напр.. Пітіунт), Україна ( Ольвія, Херсонес, Керкінітіда, Пантікапей, Тіра), Болгарія (напр.. Апполонія), Туреччина (напр. Сінопа) тощо). 

– Східний – Мала Азія (Сучасна Туреччина) (напр.. Мілет), о. Кіпр (напр. Саламін

Південний – північна Африка. 

Давня Спарта

Спарта або Лакедемон – головне місто області Лаконія. Заснована бл. Х століття до н.е. 

Особливості суспільно-політичного устрою давньої Спарти:

Основи суспільно-політичного устрою у Спарті були прописані у Законах Лікурга (бл. VIIIVIIст. до н. е.). Згідно із ними політичний устрій був наступним:

Народні збори – апели – участь у таких зборах мали право брати лише громадяни-воїни. Ці збори ухвалювали закони, вибирали чиновників, провадили суд.

–  На чолі держави стояли два царі-полководці – архагети, яких обирали на рік із двох найбільш могутніх та ворогуючих між собою родів. Це давало гарантії, що жоден з них не стане тираном. Царі мали необмежену владу тільки під час війни.

–  У мирний період усі найважливіші питання вирішувала рада старійшин – герусія. Вона складалася з 30 осіб – геронтів. Усі вони мали вік понад 60 років. Геронти обговорювали закони й виносили їх на голосування народних зборів.

– Лікург заснував колегію (раду) з п’яти ефорів. Вони скликали народні збори та керували їх роботою, стежили за чітким дотриманням спартанцями чинних законів і традицій.

– Закони про землю. Верховним власником усієї землі, згідно із законом, був поліс. Але землі були поділені серед громадян Спарти на 9000 рівних частин – клерів. Їх забороняли продавати чи дрібнити між синами. Клери обробляли не самі власники, а ілоти (див. словник термінів).

Особливості соціального устрою:

–  Головне зайняття спартанців – війна і вдосконалення військової майстерності.

Законами Лікурга запроваджено принцип рівності: для запобігання особистому збагачення з обігу вилучено золоті й срібні монети, заборонено купівлю-продаж землі, придбання коштовного одягу та предметів розкоші тощо.

–  Ілоти контролювалися шляхом військової сили. Раз у рік організовувалися так звані криптії – щорічні винищення ілотів, які влаштовувалися для молодих спартанців, щоб вони могли практикуватися у військовій справі.

– Із семи років спартанські хлопці перебували в таборах, де вдосконалювали військові навички, уміння наказувати і підкорятися, виховували терплячість. У бій спартанці шли помірно, під звук флейти.

– Освіті і мистецтву уваги майже не приділяли за винятком письма, лічби та хорового співу.

– Спарті належала провідна роль у Пелопоннеському союзі – коаліції давньогрецьких полісів, переважно півдня Балканського півострова.

Афінська держава

Афінська держава – одна з найбільших у Стародавній Греції – виникла у IX – VIII ст. до н. е. внаслідок об’єднання навколо Афін общин області Аттика.

Природні умови та заняття населення Аттики:

–  У західній частині Аттики є рівнина, де можна було займатися землеробством.

–  Решта частина області була гористою, де її мешканці розводили овець, кіз, свиней. Для вирощування зернових культур земля Аттики була малопридатною. Тому афіняни віддавали перевагу вирощуванню винограду і оливкових дерев, а зернові купували чи обмінювали у сусідів.

–  Численні бухти сприяли розвитку мореплавства й торгівлі

–  Значні поклади мармуру, срібла, заліза, гончарної глини обумовили розвиток ремесел.

Суспільний устрій:

  • Аристократія – привілейована група, що складалася зі знаті; мала виключне право керувати державою
  • Демос (народ) – вільне населення грецьких міст, що володіло громадянськими правами, але не брало участі в управлінні.
  • Метеки – вільне населення, що не мало громадянських прав (чужоземці, колишні раби)
  • Раби не вважалися громадянами держави, не мали жодних прав.

Система управління полісом:

  • Вища влада належала ареопагу – раді старійшин.
  • Державою керували дев’ять архонтів (голова, верховний жрець, командуючий військами, шість суддів).
  • Народні збори, що періодично скликалися, не мали суттєвого впливу на життя полісів.
  • Громадяни поділялися на десять філ (родів), що були представлені у владних органах. 

Реформи Солона:

Причини реформ:

Аристократи, користуючись своїм становищем всілякими способами забирали землю у селян, а їх за борги перетворювали на рабів. Становище було погрозливим і могло вибухнути народним повстанням.

У 594 р. до н.е. першим архонтом було обрано Солона (594-560 рр. до н. е.) – людину знатного походження, але, який користувався повагою і довірою у демосу за його чесність і порядність.

Реформи:

–  полегшено становище селян, скасовано боргове рабство, відмінено борги, знищено боргові камені (які встановлювалися на ділянці землі боржника і на яких було написано кількість боргу та його призначення), звільнено від рабства тих, хто потрапив туди за борги.

–  частина селян разом із свободою одержала назад свої землі. Заборонялося афінян брати в рабство за борги. У господарствах багатіїв дозволялося використовувати працю лише рабів-чужинців.

–  все чоловіче населення – уродженці Аттики вважалися громадянами Афінської держави.

–  Виборчі права громадян Афін, поділених на чотири розряди, пов’язані з їхніми доходами, а не походженням. Розряди:

Пентакосіомедімни – (найбагатші афіняни) своїм коштом мали споряджати кораблі під час війни.

Вершники своїм коштом служили в кінноті.

Пентакосіомедімни та вершники мали право обиратися й бути обраними на будь-які посади.

Зевгіти своїм коштом служили у важкій піхоті. Обиралися лише на нижчі посади.

Фети (найбідніші афіняни) – мали право голосу, але не могли бути обраними.

–  Вищим органом влади стали народні збори – екклесія, у яким мали право брати участь чоловіки, що досягли 20 років.

–  Рада старійшин – ареопаг, що обирався з аристократів, став розглядами важкі злочини і контролювати роботу чиновників.

–  Була створена рада 400-сот (буле), яка обиралась народними зборами, виконувала роль чиновників і готувала справи для обговорення на народних зборах.

–  Запроваджено суд присяжних (гелія). Присяжним міг стати громадянин, що досяг 30 років. На рік обиралося 6 тисяч присяжних.

Солон вважається засновником афінської демократії.

Греко-перські війни (500-449 рр. до н. е.)

Греко-перські війни (500 до н. е. — 449 до н. е., з перервами) — війни між Персією та давньогрецькими містами-державами, що відстоювали свою незалежність. Приводом до війни була допомога військовими кораблями, надана Афінами та Еретрією з острова Евбеї 500 повсталим проти перського панування грецьким полісами у Малій Азії.

Причини:

–  Намагання правителів Персії підкорити грецькі поліси Балканського півострова.

–  Опір Грецьких полісів Малої Азії загарбницькій політиці Персії.

Привід:

–  Підтримка балканськими греками антиперського повстання, що спалахнуло в Мілеті у 500 р. до н. е. Перське військо очолював Мардоній, зять перського царя Дарія І.

Головні битви:

490 р. – Марафонська битва. – Перемога грецьких гоплітів над перським військом.

480 р. – Фермопільска битва. – 300 спартанців залишилися утримувати натиск ворога у Фермопільській ущелині. Битва була програна спартанцями.

480 р. – Саламінська битва – грецький флот біля о. Саламін майже повністю знищив перську флотилію.

479 р. – битва біля Платеїв. – Розгром греками війська Мардонія. Грецькі міста остаточно відстояли свою незалежність. На наступному етапі війни відбувалося поступове звільнення грецьких полісів, які захопили перси.

449 р. – Каліїв мир:

–  Персія відмовилася від панування в басейні Егейського моря.

–  Протоки Геллеспонт і Боспор стали вільними для греків.

–  Грецькі поліси Малої Азії звільнилися від перського панування.

Результати війни:

–  Розпочався занепад Персії

–  Загострилися відносини між Афінами та Спартою, кожна з яких приписувала собі провідну роль у перемозі над Персією.

Афінська демократія за часів Перикла

Перикл (495 до н. е. — 429 до н. е.) — державний діяч, стратег, оратор і полководець у Стародавніх Афінах. Період правління Перикла називають «золотим століттям Афін», визнаючи його добою найвищого внутрішнього розквіту Греції.

–  Перікл захищав інтереси простого народу, за це афіняни 14 років поспіль (444-431 р. до н.е.) обирали його стратегом.

–  Перікл уперше в Афінах запровадив платню для виборних державних посад.

–  Була встановлена платня за службу в армії і флоті, призначено пенсії інвалідам, які були не здатними заробляти собі на життя.

–  З часів Перікла широко розвинулося будівництво. Було збудовано чудові житлові будинки і храми, Довгі мури (6 км), що зв’язували Афіни із гаванню Пірей.

–  У період правління Перікла до Афінського морського союзу (478/477 — 404 до н. е) входило близько 200 міст.

–  Перевіз казну Делосського союзу до Афін, унаслідок чого збагатилося місто й посилилася залежність союзників від Афін.

–  Зміцнено флот; для підтримки його боєздатності проводилися щорічні морські вчення.

Елліністичний період

Підкорення Греції Македонією:

–  Маючи могутню армію, Філіп II Македонський протягом 357-348 рр. до н.е. підкорив землі на півночі Балканського півострова. Особливо цінним здобутком були золоті копальні, що дали змогу чеканити золоту монету. На ці гроші Філіпп II добре озброїв армію.

–  Афінська політична еліта розділилася на два табори – анти- і промакедонсьский.

–  У 338 р. до н. е. в битві біля Херонеї Філіпп ІІ завдав удару антимакедонській коаліції грецьких держав.

–  У 337 р. до н. е. на загальногрецькому конгресі в Коринфі Філіпа ІІ було проголешно вождем еллінів – гегемоном – і стратегом усіх військ. У Греції встановлено загальний мир.

Причини поразки грецьких міст:

–  Ослаблення унаслідок міжусобиць.

–  Перемога в Греції промакедонських сил, які вважали Македонію запорукою стабільності  безпеки грецьких держав.

–  Лояльність Філіпа ІІ до переможених, збереження політичного устрою полісів. 

Походи Александра Македонського:

Александр Македонський  ( 356 до н. е., — 10 червня, 323 до н. е.) — син царя Філіпа ІІ Македонського, та Олімпіади, царівни Епіру. Був вихованцем Аристотеля. Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет. Його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм). Після його смерті створену імперію поділили між собою його воєначальники — діадохи.

Східний похід:

– 334 р. до н. е.! – початок війни з Персією. Перемога в битві на р. Гранік.

– 333 р. до н. е. – нищівна поразка Персії в битві біля Іссі. Перський цар Дарій ІІІ утік з поля бою, а його родину взято у полон. Завойовано Сирію. Александр очолив атаку важкої кавалерії. 

– 332 р. до н. е. – захоплення і зруйнування Тіри, бази перського військового флоту. Оволодіння Фінікією.

– 332-331 р. до н. е. – підкорення Єгипту. У дельті Ніла було засновано місто Олександрія Єгипетська (330 р. до н. е.)

– 331 р. до н. е. – у битві при Гавгамелах (Ассирія) остаточно розгромлено армію Персії. Столиця Персеполь була зруйнована македонянами.

– 329 р. до н. е. – завоювання Середньої Азії (Бактрії, Согдіани).

– 327 р. до н. е. – початок індійського походу. Завоювання Індії полегшувалося міжусобними війнами індійських правителів.

– 326 р. до н. е. – перемога Александра Македонського індійського війська царя Пора на р. Гідасп, де македоняни вперше зустрілися з бойовими слонами.

– 325 р. до н. е.повернення війська Александра Македонського до нової столиці імперії – Вавилону. Завершення Східного походу.

Наслідки і результати Східного походу Александра Македонського:

– Було знищено Перську імперію давнього ворога грецьких держав, натомість постала нова імперія Алксандра Македонського, яка включала Грецію, колишні володіння Персії та частину Індії;

– Імперія Алксандра Македонського виявилась не життєздатною і по його смерті розпалася, частина підкорених народів здобула незалежність;

– Великі багатства накопичені перськими царями і захоплені Александром Македонським були пущені в оборот, давши поштовх розвитку торгівлі між всіма відомими на той час країнами, що раніше розвивалися ізольовано;

–  Сприяв поєднанню грецької і східної цивілізацій, культур, їх взаємообмін. Греки ознайомилися з досягненнями Сходу, у свою чергу схід перейняв здобутки греків. 

Елліністичний період в історії Греції:

– Імперія Александра було поділено між діадохами – полковників та найближчих соратників імператора.

– Між діадохами велися тривалі війни за територіальні володіння, унаслідок чого у 281 р. до н. е. утворилося декілька царств, якими управляли нащадки діадохів –Птолемея (Єгипет), Антігона (Греція, Македонія, Фракія), Селевка (Персія, Вавилонія, Парфія, Бактрія, Мала Азія, Сирія).

– У ІІ ст. до н. е. Македонія і Греція були завойовані Римом і перетворені на провінції; пізніше ця доля спіткала держави Селевкідів (64 р. до н. е.) та Птолемеїв (30 р. до н. е.)

Падіння Єгипту вважається кінцем елліністичного світу. 

Культура Давньої Греції

Міфологія:

–  Стародавні греки були язичниками. Пантеон богів складався з:

–  Зевс – батько богів і людей.

–  Гера – дружина Зевса.

–  Аполлон (бог Сонця та мистецтв), Артеміда (богиня мисливства і землеробства), Афіна Паллада (богиня війни), Пасейдон (бог моря), Аїд (бог підземного царства) тощо.

Згідно з грецькими віруваннями боги мешкали на горі Олімп.

Олімпійські ігри

Олімпійські ігри – це спортивні змагання, які проводилися між чоловіками-громадянами грецьких полісів, які влаштовувалися один раз на 4 роки і тривали 5 днів.

–   Олімпійські ігри вперше були проведені у 776 р. до н. е. у місті Олімпія. З цієї події греки вели своє літочислення ( з 776 р. до н. е.)

–   Під час олімпійських ігор зупинялися будь-які військові дії між грецькими полісами.

Архітектура:

Ордерна система – використання під час будівництва споруд єдиної мірки, що надавало їм особливої завершеності.

Основні грецькі архітектурні ордери: доричний, іонічний, коринфський.

 колоны

доричний

 

 

– іонічний

 

 

– коринфський

 

 

–          Найвеличнішими архітектурними ансамблями вважалися афінський Акрополь, храм Парфенон, храмовий комплекс у Дельфах, спортивно-храмовий округ в Олімпії, храм Артеміди в Ефесі, храм Зевса Олімпійського.

парфен

 

 

 – Храм Парфенон ( сучасний вигляд).

 

 

 

Скульптура:

Скульптори зображали головним чином людей та богів. Скульптури призначалися для релігійних, естетичних, виховних функцій. Скульптори часто зображували громадян, які уславили своє місто.

Прославленими майстрами були Мірон (V ст. до н.е.),Поліклет (V ст. до н.е.та Фідій (500-431 рр. до н.е.).

Відомі скульптури:

–  «Дискобол» (Мірон)

–  «Афіна», «Зевс» (Фідій)

–  «Доріфор» (Поліклет).

Наука:

–  Філософія – Фалес (625-547 рр. до н.е.), Анаксімандр(611-547рр. до н.е.), Геракліт (530-470 рр.до н.е.), Піфагор (582(580)-500 рр. до н.е.), Сократ (470-399 рр. до н.е.),Платон (427-347 рр. до н.е.).

–  Математика – Евклід – автор трактату «Початок геометрії».

–  Історія – Геродот (484 – бл. 426 до н.е.).

–  Медицина – Гіппократ (460-370 рр. до н. е.)

Театр:

–  Театр з’являється в Греції у VI ст. до н. е. У театрі грали лише чоловіки. Грали у масках, які в залежності від жанру вистави (комедії чи трагедії) мали веселий чи сумний вигляд.

–  Театральне мистецтво виросло із свят на честь бога Діоніса. Перший театр з’явився в Афінах. Спочатку вистави відбувалися на площі. Згодом на південному схилі Акрополя побудували кам’яний театр. За розрахунками архітекторів він мав умістити всіх мешканців міста. тобто близько 17 тис. чоловік.

–  Театр складався з трьох частин: театрона – місць для глядачів, орхестри – місця для хору, скени – місця, де розміщувалися декорації та виступали актори.

–  На території північного Причорномор’я театр було знайдено лише в Херсонесі Таврійському, на місці якого розташоване сучасне місто Севастополь. 


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>