Всесвітня історія. Тема 7. Середньовічний світ Західної Європи

Попередні поняття для засвоєння: 

Інвеститура – право призначати єпископів. 

Майордом – старший сановник палацу часів Меровінгів. У зв’язку з послабленням королівської влади династії Меровінгів у середині VII століття починає набувати особливу силу посада майордома. 

Парламент – найвищий представницький і законодавчий орган в державах, у яких встановлено поділ влади. 

Реконкіста – тривалий процес відвоювання піренейськими християнами – в основному іспанцями, каталонцями і португальцями – земель на Піренейському півострові, зайнятих маврськими Еміратами. 

Скрипторій – спеціальне приміщення, у якому переписували книги. Знаходилося при монастирях. 

Персоналії: 

Карл І Великий — король франків (768–814), король Ломбардії (лангобардів) (з 774), імператор Заходу (800–814), представник династії Каролінгів. 

Вільгельм I Завойовник – герцог Нормандії і король Англії (з 1066 року), організатор і керівник нормандського завоювання Англії, один з найбільших політичних діячів Європи XI століття. 

Жанна д’Арк, Орлеанська діва – національна героїня Франції, одна з головнокомандувачів французькими військами в Столітній війні. Потрапивши у полон до бургундців, була передана англійцям і спалена на вогнищі як чаклунка. Згодом була реабілітована і канонізована – зарахована католицькою церквою до лику святих. 

Генріх II Плантагенет — перший англійський король з династії Плантагенетів. 

Оттон I Великий – герцог Саксонії (936-961), король Німеччини з 936 року, імператор Священної Римської імперії з 962 року, король Італії з 961 року. Під час його правління була заснована Священна Римська імперія. 

Фердинанд II Арагонський – король Кастилії (як Фердинанд V), Арагона (як Фердинанд II), Сицилії і Неаполя (як Фердинанд III). Чоловік і співправитель королеви Ізабелли Кастільської. 

Ізабелла I Кастильська – королева Кастилії і Леона. Дружина Фердинанда II Арагонського, династичний шлюб з яким поклав початок об’єднанню Іспанії в єдину державу. 

Періодизація історії Середніх віків 

Раннє середньовіччя – VIX ст.

Зріле або високе середньовіччя – XXIII

Пізнє середньовіччя –XIVXV 

Велике переселення народів 

Велике переселення народів – масове вторгнення на територію Римської імперії у ІVVIIст. германських, слов’янських, сарматських та інших племен, яке сприяло поваленню Західної Римської імперії і зміні рабовласницького ладу на феодальний. 

Основні причини Великого переселення народів:

– Процес утворення великих племінних союзів у германців, слов’ян, сарматів, фракійців та інших народів;

– Зростання військових дружин і посилення влади родоплемінної верхівки (вождів, старійшин), яка прагнула земель, багатства, воєнної здобичі.

– Потреба у придбанні нових земель, що пояснювалося примітивними формами ведення господарства, які за умов швидкого зростання населення, спричиняли відносне перенаселення.

– Міграційних тиск одних племен на інші, що викликало масові переселення. 

Утворення варварських королівств: 

419-511 р. – у південній Галлії (сучасна Франція) зі столицею у Тулузі засновано королівство Вестоготів. Це перше «варварське королівство» на території Римської імперії. 

429-545 р. – заснування королівства Вандалів у північній Африці. 

443 р. – створення королівства бургундів у Східній Галлії. Створено в долині р. Рона. Столицею спочатку було місто Вормс, а згодом – Ліон. 

476-493 – Королівство Одоакра в Італії. Розбите остготським вождем Теодоріхом. 

486-843 – Франкське королівство у Північній Галлії. 

493 – 554 – Остготське королівство в Італії. 

449-1066 – Англосаксонські королівства у Британії. 

Франкське королівство 

Засновником держави Франків вважається король Хлодвіг (482-511 рр.). 

486 р. – Суасонська битва. Перемога Хлодвіга над римським намісником Сіагрієм. Підкорення Північної Галлії. 

496 р. – прийняття Хлодвігом та його дружиною християнства за римським обрядом. 

507-510 рр. – війна Хлодвіга з Вестготами. Підкорено майже усю Галлію, окрім Провансу і Септиманії. 

511 р. – поява першого запису «Салічної правди». «Салічна правда» – видатна пам’ятка звичаєвого права, що містить перелік злочинів і покарань за них. Цінне джерело для вивчення соціально-економічних відносин у Франкській державі. 

534 р. – підкорення франками Бургундського королівства. 

536 р. – приєднання до Франків Провансу. 

687 р. – Захоплення влади у Франкській державі майордомом Австразії Піпіном Геристальським, родоначальником династії Каролінгів

732 р. – битва при Пуатьє. Майордом Франкської держави Карл Мартелл завдав поразки арабам, припинивши їхнє просування у Західну Європу. 

751-768 – правління Піпіна Короткого. Онук Піпіна Геристальсьского, син Карла Мартелла, Піпін Короткий усувна від влади останнього короля з роду Меровінгів і домігся королівського престолу. Отримавши на це дозвіл Папи Римського. Таким чином, він став першим королем династії Каролінгів. За часів правління Піпіна Короткого у 756 р. утворено Папську область. 

768-814 – правління Карла Великого:

– Підкорив Лангобардське королівство, Баварію та Саксонію.

– Разом зі слов’янами розгромив Аварський каганат.

– Здійснив кілька походів на арабську Іспанію. Перший виявився невдалим, але саме він оспіваний у перлині середньовічного епосу – «Пісні про Роланда». У 801 р. завоював Барселону.

У 800 р. був коронований як імператор і став лідером Християнського світу. Столицею імперії стало місто Ахен. Імператорський титул Карл Великий прийняв від Папи Римського Лева ІІІ.

843 р. – Верденський договір. У 817 році Людовік Благочестивий поділив країну між трьома своїми синами, які після смерті батька розпочали міжусобну війну:

– Молодший брат – Карл ІІ Лисий – отримав Західно-Франкське королівство (майбутня Франція)

– Середньому брату – Людовіку ІІ – дісталося Сіхдно-Франкське королівство (Майбутня Німеччина).

– Старший брат, Лотар, зберіг імператорський титул і взяв Італію та смугу уздовж Рейну – Лотарингію.

У результаті Верденскього договору було утворено три держави-попередники сучасних Франції, Німеччини та Італії. 

Франція

Правління Філіппа ІV Красивого. Столітня війна та об’єднання Франції. 

Династію Каролінгів у Франції замінює династія Капетингів ( за ім’ям засновника – Гуго Капета). 

1108-1137 рр. – правління короля Людовіка VI Товстого. 

1180-1223 рр. – правління Філіппа ІІ Августа. 

1202-1204 рр. – відвоювання Філіппом ІІ англійських володінь у Нормандії. 

1209-1229 рр. – Альбігойські війни. Являли собою хрестові походи, які організував Папа Інокентій ІІІ проти єретиків альбігойців. 

1226-1270 – правління короля Людовіка ІХ Святого. 

1285-1314 – правління короля Філіппа ІV Красивого:

– Приєднав Наварру, Шампань і Фландрію шляхом династичних шлюбів.

– Правління відзначилося подальшим посилення королівської влади і бажанням приєднати нові землі, зокрема Фландрію.

– Мав конфлікт з Папою через відмову сплачувати Риму Церковну десятину.

У 1302 році скликає Генеральні Штати. Генеральні штати у Франції – вищий станово-представницький орган в 1302-1789 роках. Виникнення Генеральних штатів було пов’язано із зростанням міст, загостренням соціальних протиріч і класової боротьби, що викликало необхідність зміцнення феодальної держави. Перші Генеральні штати були скликані в 1302 році, в період конфлікту Філіпа IV з папою Боніфацієм VIII.

У Генеральних Штатах були представлені три стани – духовенство, дворянство і так званий третій стан , тобто жителі міст і заможні селяни. Цей орган влади був значно більшим і ширшим за представництвом, ніж з’їзди світських і духовних феодалів, що скликалися раніше.

– 1307-1312 – процес проти ордену тамплієрів.

1309-1377 рр. – «Авіньонське полонення пап». – Перебування римських пап у французькому місті Авіньоні у політичній залежності від французьких королів. Знаменувало перемогу королівської влади над папством.

– 1328-1589 – правління королівської династії Валуа

Столітня Війна (1337-1453 рр.) 

Причини війни:

– Давня ворожнеча між французькими Капетінгами та англійськими Плантагенетами за владу над територіями сучасної Франції.

Приводом до війни стали:

– домагання французького престолу англійськими Плантагенетами, які бажали повернути собі території на континенті, які раніше належали англійським королям.

Союзники Англії: Священна Римська імперія, Португалія, Фландрія, Арагон.

Союзники Франції: Кастилія, Шотландія, папа Римський. 

Перебіг бойових дій:

– 1340 р. – Морська битва при Слейсі. Перемога англійців забезпечила їм панування на морі.

1346 р. – битва при Кресі. Англійська армія, основу якої складали лучники, завдала нищівної поразки французьким рицарям.

1347 р. – взяття англійцями порту Кале. Англійці отримали важливий опорний пункт на французькому узбережжі.

1356 р. – битва при Пуатьє. Поразка Франції. У полон взято Французького короля Іоанна ІІ Доброго. Англійці вимагали великий викуп, що викликало обурення звичайного населення і викликало величезні заворушення, які переросли у міські (Паризьке) та селянське повстання («Жакерія»).

– 1357-1358 – Паризьке повстання.

– Травень – червень 1358 р. – селянське повстання «Жакерія».

1360 р. – Мир у Беретіньї. Завершився перший період Столітньої війни. Військова та політична перевага була на боці Англії. 

1364-1380 рр. – Правління Карла V Мудрого. За його правління було реформовано систему оподаткування та військо, удосконалено артилерію. Це дозволило отримати низку перемог та відвоювати більшу частину втрачених територій. 

– 1369 р. – поновлення воєнних дій у Столітній війні. Французи перейшли у наступ, внаслідок якого відібрали у англійців більшу частину їхніх володінь у Франції.

– 1415 р. – битва при Азенкурі. Англійське військо на чолі з королем Генріхом V висадилось у Нормандії, намагаючись захопити Фландрію. Відбувся повний розгром французького війська.

1420 р. – Мирний договір у Труа. За умовами договору Карл VI (король Франції) віддавав ворогам усю територію Франції, позбавляючи свого сина права успадкування. Генріх V ставав за життя Карла правителем Франції, а після його смерті – королем.

– 1428-1429 рр. – облога Орлеана Англійцями. Карл VII, син Карла VI, не відмовився від престолу і відновив війну проти Англії. Його опорним пунктом стало місто Орлеан.

Травень 1429 р. – зняття облоги Орлеана французьким військом на чолі з Жанною д’Арк. Жанна д’Арк, яку після зняття облоги Орлеану назвали Орлеанською Дівою, стояла на чолі війська, і їй вдалося переломити хід війни, завдати поразки англійцям.

– Червень 1429 р.– битва при Пате. Розгром англійців відкрив Жанні д’Арк дорогу на Реймс.

– Липень 1429 р. – урочиста коронація Карла VII у Реймсі.

– Травень 1430 р. – страта Жанни д’Арк. Нове піднесення національно-визвольного руху французів.

1453 р. – взяття французами Бордо. Капітуляція англійців у Бордо стала завершенням Столітньої війни. Англія утримала на території Франції лише Кале. Війна сприяла зміцненню національної єдності в обох державах.

– Остаточне об’єднання Франції відбулося за Людовіка ХІ (1461-1483), який приєднав Пікардію, Бургундію, Прованс, Бретань. 

Англія.

Нормандське завоювання Англії. Велика хартія вольностей. Виникнення парламенту. 

Нормандське завоювання Англії:

 911 р. – натериторії Франції утворено Герцогство Нормандія.

–  Війна між двома претендентами на англійський престол – Гарольдом (англосаксом, братом дружини короля Едуарда Сповідника, який не мав дітей), – та Вільгельмом Нормандським – двоюрідним братом Едварда.

1066 р. – битва при Гастингсі. У вирішальній битві при Гастингсі, незважаючи на впертий опір, англосакси зазнали поразки, короля Гарольда було вбито. До влади прийшов герцог Нормандський Вільгельм, прозваний Завойовником. Нормандське завоювання Англії прискорило і завершило процес феодалізації, посилило закріпачення селян.

– 1066-1087 – правління Вільгельма Завойовника. 

Династія Плантагенетів (1154-1399) 

– Започаткована в 1154 році правнуком Вільгельма Завойовника Генріхом ІІ Плантагенетом (1154-1189 рр.):

– Приєднав до Англії володіння Анжуйської династії у Франції, створивши «державу Плантагенетів».

– Провів низку реформ (судову, воєнну, адміністративну), що стали основою політичної системи англійської феодальної держави.

– Завоював частину Ірландії, намагався підкорити Шотландію.

1189-1199 рр. – правління Річарда Левового Серця.

1199-1216 рр. – правління Іоана Безземельного:

– Втратив майже усі землі у Франції ( за що й був прозваний Безземельним)

– Конфісковував землі у баронів, порушував феодальні звичаї і норми щодо васалів.

– Значно підвищував податки, що викликало невдоволення усіх верств населення.

– Протягом 1207 -1213 рр. Іона Безземельний мав конфлікт з Папою Римським Інокентієм ІІІ. В результаті король змушений був визнати себе васалом Папи, погодився на призначення єпископом Кентерберійським ставленика Папи, забов’язувався виплачувати Папі 1 тис. ф. ст. щорічно.

1215 р. – прийняття Великої Хартії вольностей:

– цей документ знаменував собою перемогу баронів над королем у ході повстання, яке підтримало лицарство і міщани.

– «Хартія» – грамота з 63 статей: захищала права феодальної аристократії та меншою мірою лицарства і міст, вільних селян, забезпечувала захист від королівської сваволі і зловживань чиновників.

– Цей документ уперше гарантував недоторканість особи

– Вважається однією з найвизначніших правових пам’яток англійської демократії.

1216-1272 – правління короля Генріха ІІІ.

– Червень 1258 р. – зібрання Великої ради баронів у Оксфорді. Барони вимагали від короля законів на користь баронів, а також виступали за обмеження влади короля на користь баронів.

– 1263-1265 – громадянська війна в Англії. Відмова Генріха ІІІ виконувати вимоги баронів, а також його непопулярна внутрішня та зовнішня політика, викликали відкритий збройний виступ баронів на чолі з Симоном де Монфором, графом Лестерським.

– 1264 р. – битва при Льюісі. Королівська армія була вщент розбита військами опозиції. Король та його син потрапили у полон до Мофора.

1265 р. – скликання першого англійського парламенту:

Парламент являв собою станові збори, на які Монфор, крім баронів, запросив ще по 2 лицарі з кожного графства і по 2 міщанина з найбільших міст.

 Структура парламенту:

Палата лордів: барони, архієпископи, єпископи, абати.

Палата громад: по 2 рицарі від кожного графства та по 2 представники від парламенту. 

Основні повноваження:

– Затвердження податків і надання грошей, потрібних королю. 

Священна Римська імперія.

Утворення Священної Римської імперії. Німецький «наступ на Схід». Закріплення територіальної роздробленості. 

843 р. – Верденський договір. Закріпив розпад Каролінгської імперії, виділення з її складу Східно-Франкського королівства (землі на схід від Рейну, тобто Німеччина), яке успадкував Людовік Німецький. 

Після розпаду імперії Каролінгів до влади у Східно-Франкському королівстві прийшла Саксонська династія. 

919-936 рр. – правління Генріха І Птахолова. Перший представник Саксонської династії. 

936-973 рр. – правління короля Оттона І:

– Оттон І у боротьбі із сепаратизмом племінних герцогів спирався на духовенство – єпископів і абатів, надаючи їм широкі привілеї та повноваження.

– Дробив герцогства на окремі території, призначаючи на управління своїх родичів або прихильників. Це перетворило герцогів на королівських посадових осіб, що стало передумовою посилення королівської влади.

– Вів успішні війни з данцями, слов’янами та угорцями, а також походи в Італію

955 р. – битва на р. Лех. Німецьке військо на чолі з Оттоном І вщент розгромило угорців, що остаточно поклало край спустошливим набігам кочівників-угорців на Німеччину, які до того ж поступово перейшли до осілого способу життя. 

962 р. – коронація Оттона І імператорською короною. Створено «Священну Римську імперію». Імперія проіснувала фактично до 1806 року. До її складу входили землі сучасних: Німеччини, Бельгії, Голландії, Чехії, частина Франції і Швейцарії, Північна і Серденя Італія. 

1024-1125 рр. – правління Франконської династії. 

1122 р. – Вормський конкордат. Компромісна угода між імператором Генріхом V та Папою Калікстом ІІ, що закінчила боротьбу за інвеституру. Імператор міг вплинути лише на вибір єпископів у Німеччині, в інших землях це була лише у компетенції Папи.  

1138-1254  рр. – правління династії Гогенштауфенів. 

1152 – 1190 рр. – правління Фрідріха І Барбаросси. Найвищий розквіт імперії, але відбувалося посилення тенденцій до роздробленості країни. Загинув під час Третього хрестового походу.

Німецький «наступ на Схід» 

Причини:

– Прагнення німецьких князів захопити слов’янські землі і стати там незалежними правителями. 

Привід:

– Папа Римський звільнив саксонських рицарів від участі у Другому хрестовому поході та закликав їх до насильницького навернення в Християнство балтійських слов’ян. 

З ХІІ століття почалося поступове захоплення земель Полабських слов’ян ( ті, що проживали по р. Ельба):

– На завойованих землях постало маркграфство Бранденбург, центром якого у ХІІІ ст. стало місто Берлін.

– Виникли нові князівства Макленбург і Померанія.

– З ХІІІ століття – підкорення орденом Меченосців (Лівонський орден) Прибалтійських слов’ян. Орден заснував місто Рига (1201 р), яке стало столицею Лівонії (нової німецької землі).

– Тевтонський орден займав Прусські землі.

– 1237 р. – об’єднання Ордену Меченосців і Тевтонського ордену

1242 р. – новгородський князь Олександр Невський у битві на Чудському озері  розбив Тевтонський орден і зупинив просування німців на Схід.

– На Придунайських землях у Х столітті було утворено Австрійську марку. 

Закріплення територіальної роздробленості 

1254-1273 – період міжцарювання в Німеччині. Німеччина остаточно розпалася на ряд окремих самостійних феодальних володінь. Цей процес поглиблювався тим, що крупні герцогства продовжували дробитися на менші володіння. 

1291 р. – в Альпах утворено Швейцарський союз, що складався з 3 кантонів (Швіц, Урі, Унтервальден). 

1356 р. – «Золота булла» імператора Карла ІV.  Карл ІV із династії Люксембургів був не стільки імператором «Священної Римської імперії», скільки Чеським королем. У Німеччині він лише сприяв закривленню політичної роздробленості. Видана імператором «Золота булла» визнавала:

– Повну політичну незалежність курфюрстів

– Карл ІV відмовлявся від будь-якого втручання у внутрішні справи князів.

– «Булла» забороняла містам створювати союзи між собою, перекреслюючи, таким чином, прагнення німецьких міст грати самостійну політичну роль, незалежно від князів. 

«Золота Булла» закріпила роздробленість Німеччини. 

Країни Середземномор’я

Італійські міські республіки. Мусульманська Іспанія. Реконкіста та утворення Іспанського королівства. 

Італійські міські республіки 

– У ХІ-ХІІ ст. італійські міста поставали комунами.

– За формою правління міста-комуни у більшості своїй були республіками.

– У містах вирувало бурхливе політичне життя: різні угрупування боролися за владу. У ХІІ-ХІІІ ст. найвпливовішими були два угруповання – гвельфиі гібелліни. Гвельфами називали прихильників імператора, гіббелінами – пап римських.

– У кожного міста були власні інтереси, які воно відстоювало будь-якими засобами. Найбільш могутнішими містами-держави були Флоренція, Венеція і Генуя.

– Південна Італія (з о. Сицилія) була більш відсталими у своєму соціально-економічному розвитку, ніж північна

– Основним зайняттям Італійських міських республік була морська торгівля. 

З 30 рр. ХV століття у Флоренції правив рід Медичі, які встановили тиранію. Найбільш відомим представником родини був Лоренцо Величний. 

Мусульманська Іспанія 

– У VII – VIII ст. весь Піренейський півострів, окрім його північної гірської частини, був завойований арабами (711 р. вторгнення арабів і берберів (маврів) на Піренейський півострів, розгром Вестготського королівства. Просування арабів зупинено Карлом Мартелом у 732 р. в битві при Пуатьє).

– Європейці називали їх маврами, за назвою місцевості Мавританія у Північній Африці, звідки ті прийшли до Іспанії.

– На початку X ст. володарі Іспанії відокремилися від Арабського халіфату і заснували окрему державу — Кордовський халіфат.

– Мусульманська Іспанія перетворилася в найрозвиненішу частину тогочасної Європи. Звідси проникали в Європу досягнення арабської культури і науки.

– За арабського панування Іспанія досягла небувалого розквіту. 

Реконкіста 

Боротьба за звільнення Іспанії від маврів розпочалася майже одразу після її поневолення. Центром цієї боротьби стало невелике королівство Астурія, що утворилося у горах на півночі півострова Піренейського півострова. Згодом королівство отримало назву Леон, а ще пізніше – Кастилія (країна замків). Звільнення зайнятих арабами земель дістало назву Реконкіста (ісп. reconquista — відвоювання) і тривала довго, приблизно вісім століть, аж до кінця XV ст

– На визволеній від арабів території на початку XII ст. утворилися чотири християнські держави: королівства Кастилія, Арагон, Наварра і Португалія.

– Часом найбільш напруженої боротьби стало XII ст.

– Для боротьби проти арабів, як і на Сході, були засновані духовно-рицарські ордени — Сант-Яго, Алькантара, Калатрава. Рицарські війська успішно наступали, примушуючи арабів відступати на південь півострова.

Вирішальна битва відбулася біля Лас-Навас-де-Толоса в 1212р.

– У 40-х рр. XIII ст. під владою арабів залишилася лише невелика територіяГранадськогоемірату. 

Віхи реконкісти

Дата Подія
1085 р. Захоплення міста Толедо, яке стає столицею Кастилії
1147 р. Захоплення Лісабона
1212 р. Битва біля Лас-Навас-де-Толоса, перемога об`єднаного християнського війська
1236 р. Захоплення Кордови
1248 р. Захоплення Севільї
1479 р. Об`єднання Кастилії та Арагону в єдине Іспанське королівство
1492 р. Взяття Гренади. Завершення Реконкісти

 Утворення Іспанського королівства 

– У 1474 р. наступник арагонського престолу Фердинанд узяв шлюб із королевою Кастилії Ізабеллою.

1479 р., коли на престол Арагону вступив Фердинанд, вважається датою об’єднання двох королівств у єдину Іспанію.

– Обидві частини держави суттєво різнилися. Фердинанд та Ізабелла активно взялися до формування єдиної держави з сильною центральною владою.

Після нетривалої війни 2 січня 1492 р. над сторожовою вежею двору гранадських емірів було піднято іспанський прапор.

– На землях Гранади шаленіла інквізиція, почалося насильницьке хрещення. Фердинанд

– та Ізабелла були фанатичними католиками. Вони навіть отримали від папи почетний титул – Католицькі королі.

– У 1502 р. Фердинанд та Ізабелла видали указ, згідно з яким кожен мавр або єврей повинен був або хреститися, або залишити Іспанію. Цей указ започаткував масовий виїзд із Іспанії маврів та євреїв, що призвело до занепаду торгівлі, ремесел, сільського господарства, до знелюдненнябагатьох теренів.

– Ціною об’єднання Іспанії стали жертви інквізиції, сотні тисяч вигнанців та економічний занепад багатьох районів.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>