Тема 15. Українські землі у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.

Реформи 60-70-х рр. ХІХ ст. у Російській імперії

Причини реформ

Криза феодально-кріпосницьких відносин. Відставання економіки Росії від країн Європи. Поразка Росії в Кримській війні. Смерть імператора Миколи І і прихід до влади в Росії молодого та перспективного правителя Олександра ІІ.

Селянська реформа 1861 р.

19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ проголосив Маніфестом скасування кріпацтва в Росії.

Скасовано особисту залежність селян від поміщика. Земля передавалася селянським общинам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі протягом 49 років. До укладання викупної угоди селяни мусили виконувати повинності поміщику, мали статус тимчасовозобов’язаних. Більшість землі залишилася в руках поміщиків.

Земська реформа (реформа місцевого самоврядування)

У повітах та губерніях обиралися земські управи (земства) – місцеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм… На Правобережжі земська реформа була впроваджена 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху.

Освітня реформа

Уведено єдину систему початкової освіти; створену мережу класичних гімназій та реальних училищ.

Інші реформи: реформа міського самоврядування, військова реформа, фінансова реформа та ін.

Результати і наслідки реформ.

Реформи заклали підґрунтя для переходу від феодальних відносин до капіталістичних. Сприяли швидкому економічному піднесенню Росії.

Економічний розвиток Наддніпрянської України в другій половині ХІХ ст.

Сільське господарство: розвиток товарних відносин, майнове розшарування селянства, спеціалізація районів, запровадження удосконалених знарядь праці та машин, – поширення вільнонайманої праці.

Промисловість: прискорення промислового перевороту та значне економічне піднесення; широке промислове будівництво на Півдні України; активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна, металообробна; активне будівництво залізниць (перша українська залізниця 1865 р. з’єднала Балту й Одесу); переважання іноземного капіталу; найвідоміші українські підприємці – Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські.

Національна політика царизму щодо України

Офіційна російська влада заперечувала існування окремого українського народу, української культури, мови тощо.

1863 р. – видання таємного Валуєвського циркуляра: призупинено видання шкільних і релігійних видань українською мовою.

1876 р. – видання Емського указу російським імператором Олександром ІІ, який заборонив друкувати книги українською; ставити українські театральні вистави; викладати українською; перекладати українською; ввозити українську літературу…

Російський суспільно-політичний рух в Україні

70-80-ті рр. ХІХ ст. – діяльність народників. Народники поширювали свої ідеї «ходіння в народ». Народницькі організації в Україні: «Чайковці», «Київська комуна», «Південні бунтарі» (Одеса).

1877 р. «Чигиринська змова» – спроба народників підняти селянське повстання під Чигирином, але невдало. Очолив змову Я. Стефанович. У 1881 р. народники вбили імператора Олександра ІІ.

На початку 80-х рр. ХІХ ст. народницькі організації були розгромлені владою.

Польський визвольний рух в Україні

У 1863-1864 рр. відбулося польське повстання проти Російського панування. Масової підтримки в Україні повстання не отримало.

Український культурно-просвітницький та визвольний рух.

Хлопомани

Хлопомани – частина українських і польських (з українським корінням) студентів Київського університету, які присвятили себе дослідженню української культури. Очолив гурток хлопоманів В.Антонович.

Громади

Перша громада заснована в Петербурзі в 1859 р. Учасники: В.Білозерський, М.Костомаров, Т.Шевченко. Видавали в Петербурзі перший український журнал наддніпрянських українців «Основа» (1861 – 1862 рр.). Громадівський рух поширюється в Україні. Найбільшою була Київська громада, яку очолив В.Антонович. Громади на деякий час припинили свою діяльність після видання Валуєвського циркуляру у 1863 р.

70-ті рр. ХІХ ст. – відновлення громадівського руху. За ініціативи В.Антоновича відновлює свою діяльність Київська громада, яка отримала назву Стара громада, яка у 1873 р. засновує Історичне товариство Нестора-літописця та Південно-Західний відділ Російського географічного товариства. Емський указ 1876 р. Олександра ІІ заборонив громади і закрив Південно-Західний відділ Російського географічного товариства. Громади переходять на нелегальну основу.

У 70-80-х рр. ХІХ ст. активізує свою діяльність українська молодь. Молоді громади відходять від культурно-освітньої діяльності й ставлять собі за мету політичну боротьбу. Видатним членом Київської громади був М.Драгоманов.

1891-1893 рр. – діяльність таємної організації «Братство тарасівців», яка ставила за мету здобуття державної незалежності України.

error: Content is protected !!