Тема 16. Західноукраїнські землі у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії у другій половині ХІХ ст.

Адміністративні зміни в Австрійській імперії

У 1867 р. в Австрійській імперії було прийнято Конституцію, за якою держава перетворюється на дуалістичну Австро-Угорську імперію. У складі Австрії залишалася Галичина та Буковина; у складі Угорщини – Закарпаття.

Соціально-економічний розвиток

Західноукраїнські землі залишалися відсталим аграрно-сировинним краєм. Економіка мала колоніальний характер. Масова трудова еміграція, пов’язана з малоземеллям селянства, аграрним перенаселенням. Найбільше західні українці емігрували в США, Канаду, Бразилію, Австралію, країни Європи. Зародження кооперативного руху. Повільне формування фабрично-заводської промисловості. Провідними галузями промисловості були лісопильна та нафтовидобувна, солеварна промисловість. Панування іноземного капіталу. Бурхливий розвиток залізничного транспорту.

Течії суспільно-політичного руху

Москвофіли

Москвофіли орієнтувалися на Російську імперію і ставили собі за мету об’єднати Західноукраїнські землі з Наддніпрянською Україною під владою Росії. У 60-80-х рр. ХІХ ст. займали провідне становище в громадському житті Західної України.

Ідеї: не визнавали існування окремого українського народу й мови; стверджували, що існує єдиний руський народ, який проживає від Карпат до Камчатки.

Лідери: Я.Головацький, І.Гуталевич, Б.Дідицький

Народовці (українофіли)

Народовці (українофіли) – національна українська течія, що зародилася в 60-х рр. ХІХ ст., представники якої доводили самостійність українського народу, культури, мови.

Ідеї: єдність українських земель, необхідність їх об’єднання; розвиток української мови, культури.

Діяльність: створювали просвітницькі організації, підтримували зв’язки з громадами Наддніпрянської України; були ініціаторами створення у Львові першого професійного українського театру (1864 р.); у 1868 р. відкрили культурно- освітнє товариство «Просвіта»; у 1873 р. – Літературне товариство ім. Т. Шевченка, яке з 1892 р. перейменоване на Наукове товариство ім. Т.Шевченка. Лідери: Ю.Романчук, К.Климкович, В.Шашкевич.

Радикали

Радикали – представники молодої інтелігенції, що вели боротьбу за визволення українського народу від соціального та національного гніту. Сповідували соціалістичні ідеї. Створили перші політичні партії. Лідери: І.Франко, М.Павлик, О.Терлецький

Формування українських політичних партій

Русько-українська радикальна партія (РУРП, 1890 р.)

Перша українська політична партія.

Засновники: І.Франко, М.Павлик

Програма: демократизація суспільства, усунення експлуатації, утвердження соціалістичних реформ, піднесення самосвідомості українців, автономія України (незалежність на перспективу).

У 1895 р. Ю.Бачинський опублікував брошуру «Ukraina irredenta» («Україна уярмлена»), у якій доводив історичну необхідність здобуття Україною незалежності.

Українська національно-демократична партія (УНДП, 1899 р.)

Стала найчисельнішою партією національного спрямування.

Засновники: К. Левицький, Є.Левицький, Ю.Романчук, В. Охримович.

Програма: виховання почуття єдності з Наддніпрянською Україною; створення єдиної української автономної провінції у складі Австро-Угорщини; соборність і незалежність України.

Українська соціал-демократична партія (УСДП, 1899 р.)

Сповідувала соціалістичні ідеї.

Засновники: М.Ганкевич, С.Вітик, Ю.Бачинський.

Програма: досягнення соціалізму шляхом реформ, захист інтересів робітників.

error: Content is protected !!