Тема 24. Утвердження тоталітарного режиму в 1929-1939 рр.

Україна і зміна політичного курсу ВКП(б)

1924 р. помер В.Ленін (керівник більшовиків та лідер СРСР), після чого в керівництві СРСР розпочалася боротьба навколо питань подальшого розвитку країни.

1927-1928рр. – хлібозаготівельна криза в СРСР, яка стала приводом для відходу від НЕПу.

У 1929 р. Й. Сталін остаточно здобув усю повноту влади в СРСР.

Форсована індустріалізація

У 1929 р. прийнятий курс на форсовану індустріалізацію. 1929 р. Й. Сталін назвав роком «великого перелому» та «стрибком до соціалізму».

Завдання індустріалізації: здобуття техніко-економічної незалежності СРСР; перетворення аграрної країни на могутню індустріальну державу; зміцнення оборонного потенціалу країни.

Джерела індустріалізації: перерозподіл коштів на користь промисловості за рахунок сільського господарства; експорт сировини та продовольства; залучення коштів громадян; «споживчий аскетизм» населення; використання примусової праці політв’язнів.

Особливості індустріалізації: перекіс у бік важкої промисловості; форсовані темпи; жорстка централізація економіки.

Командно-адміністративна економіка.

Перша п’ятирічка (1928-1932 рр.): форсований ривок у розвитку важкої промисловості; будівництво заводів «Запоріжсталь», «Азовсталь»; «Криворіжсталь»; ліквідація безробіття; розвиток сільськогосподарського машинобудування (будівництво Харківського тракторного заводу); розгортання соціалістичного змагання; запровадження карткової системи.

Друга п’ятирічка (1933-1938 рр.): подальше наростання індустріалізації; будівництво нових підприємств; розгортання стахановського руху; скасування карткової системи; апогей соціалістичного змагання.

Наслідки індустріалізації: перетворення України із аграрної країни в індустріально-аграрну; збільшення промислового потенціалу в 7 разів; виникнення в українській промисловості нових галузей; здійснення індустріалізації за рахунок сільського господарства; низький життєвий рівень населення; ліквідація ринкових відносин, створення командно-адміністративної економіки.
⠀⠀
Суцільна колективізаці

Завдання колективізації: перекачування коштів із села до міста на потреби індустріалізації; забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування та сировиною; перетворення індивідуальних селянських господарств на велике виробництво, повністю підконтрольне державному керівництву.

Хід колективізації: листопад 1929 р. – курс на суцільну колективізацію села. Сталінська колективізація передбачала ліквідацію цілого класу заможних господарів, яких називали «куркулями».

Наслідки колективізації: одержано кошти для індустріалізації; знищення найбільш працездатних селянських господарств; наростання кризових явищ у сільському господарстві; повне підпорядкуванні колгоспів державній владі; голодомор 1932-1933 рр.

Голодомор 1932-1933 рр.

Причини: політика сталінського керівництва; прискорена насильницька колективізація; завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р.; постанова у 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» («Закон про п’ять колосків»); діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з В.Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян за будь-яку ціну.

Заходи влади: створення загороджувальних загонів, які не випускали селян до міст; замовчування голоду; відмова від міжнародної допомоги.

Наслідки голодомору: величезні людські втрати (від 3,5 до 8 млн. чол.); знищення працездатних селянських господарств, подолання опору колективізації; перемога колгоспного ладу на селі.

Сталінський тоталітарний режим і масові репресії в Україні

Перша хвиля (1928-1931 рр.)

«Шахтинська справа» (1928 р.); сфабрикований процес над «Спілкою визволення України» (СВУ) 1930 р. У справі «Спілки визволення України» був звинувачений український діяч С.Єфремов; сфальсифікована справа «Українського національного центру» (УНЦ) 1931 р.; ліквідація УАПЦ (28-29 січня 1930 р..

Друга хвиля (1932-1935 рр.)

Голодомор 1932-1933 рр.; самогубства М. Хвильового (1933 р.) та народного комісара освіти М.Скрипника (1933 р.); арешт та розстріл українських кобзарів і лірників (грудень 1934 р.); справи «Української військової організації» (УВО), «Блоку українських націоналістичних партій» тощо.

Третя хвиля (1936-1938 рр.).

Доба «великого терору» 1937-1938 рр. Репресії проти членів КП(б)У (Є. Квірінг, X. Раковський, С.Косіор, В.Чубар, П. Постишев та ін.); репресії в армії; репресивні заходи проти українських діячів культури – «розстріляне відродження».

Конституційні зміни в СРСР та в Україні

У 1934 р. столицю УСРР було перенесено з Харкова до Києва. У 1936 р. була прийнята нова Конституція СРСР («Сталінська Конституція»). У 1937 р. була прийнята нова Конституція Радянської України. У цій Конституції було закріплено перемогу соціалізму та побудову основ соціалістичного суспільства. Українська республіка змінила свою назву з УСРР на Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР).

Розвиток культури

В умовах утвердження сталінського тоталітарного режиму на зміну українському відродженню 20-х рр. прийшов терор тридцятих. Внаслідок репресій було знищено значну частину української інтелігенції. Увійшов до обігу термін «Розстріляне відродження».

 

error: Content is protected !!